Як спалювання трави біля хати може вплинути на зміни клімату в світі?

https://www.facebook.com/sharayevsky/videos/3140279982649984/

Ліси Волині займають третину території області і 6% площі лісів України. Густа залісненість територій, торфовища, закинуті сільськогосподарські землі… Усе це в комплексі створює ідеальні умови для поширення вогню. Тож Волинь входить у число найбільш пожежонебезпечних регіонів країни.

Найчастіше причиною пожеж є люди. Особливого розмаху палі набирають у період спалювання сухої трави.

У 2019 році в області через спалювання сухої трави зайнялось близько 376 га. Загалом рятувальники зафіксували 361 пожежу.

Це майже третина усіх пожеж, які відбулися того року в області.

Також, уже за січень-березень 2021-го року в області зафіксували 23 пожежі сухої рослинності. Їх площа склала близько 15-ти га.

Експерти Української природоохоронної групи попереджають, що спалювання трави є надзвичайно шкідливим для здоров’я людини.

“Під час згоряння однієї тонни рослинних залишків у повітря вивільняється близько  9 кг мікрочастинок диму. До їх складу входять пил, окиси азоту, чадний газ, важкі метали і низка канцерогенних сполук. У тліючому без доступу кисню листі виділяється бензопрен, що здатен викликати у людини онкологічні хвороби. Окрім того, з димом у повітря вивільняються діоксини – одні з найотруйніших для людини речовини.”

“Часто з травою горить сміття, що суттєво посилює забруднення атмосфери. Наприклад, коли горить поліетиленовий пакет, у повітря вивільняється до 70 отруйних для людини хімічних сполук. Коли горить гума додаються ще й канцерогенна сажа та оксиди сірки, які спричиняють респіраторні захворювання. Подразнена димом слизова оболонка не може протистояти мікробам. Особливо від диму страждають люди, які хворіють на бронхіальну астму, риніти, тонзиліти тощо.”

 Світовий фонд дикої природи (WWF) ж пояснює, якими є наслідки після пожежі, що пройшлася польовими територіями:

• У природі все давно “організовано”, тому трава та кущі починають рости після зими самотужки, без “допомоги” паліїв та людей. У нашому кліматі трава та гілки згодом перегнивають, а тому не є перешкодою для молодої порослі.
• Під час палів вже починають проростати трави та квіти, хоча цього можна не помітити неозброєним оком. Так само і кущі розпочинають свій активний вегетативний період (тобто ростуть). Тож весняні пали шкодять траві і кущам. 
• Знищується насіння рослин і трав на поверхні землі.
• У результаті випалювання сухої трави бідніє видовий склад лучної рослинності і тваринного світу. Скрізь, де пройшов вогонь, вже не буде колишнього різнотрав’я. 
• Гине багато комах, їхні личинки, лялечки. 
• Випалювання сухого травостою є причиною загибелі кладок і місць гніздування птахів.
• При підпалі трави гине вся корисна мікрофлора ґрунту, зокрема і та, яка допомагає рослинам протистояти хворобам. 
• Трав’яні пожежі призводять до помітного зниження родючості ґрунту.  
• У вогні можуть загинути і постраждати звірі, плазуни, земноводні: особливо новонароджені зайчата, їжаки, жаби. 
• Коли гинуть одна або багато ланок екосистеми, стан довкілля може незворотньо змінитися в гіршу сторону. Кожен звір, кожен жучок, метелик, жаба, кожна травинка і кожна квіточка є єдиним цілим у природі, у біологічній ланці. Наприклад, у 10 см верхнього шару ґрунту міститься близько 90% розмаїття флори і фауни лучних екосистем, часто невидимого різноманіття, але дуже важливої ланки екосистеми.
• При весняному палі також можуть пошкодитися дерева.
• Відбувається забруднення повітря важкими металами.
• Трав’яні пожежі є значним джерелом викидів в атмосферу вуглекислого газу. 
• На місці підпалу нормальне життя рослин і комах відновлюється лише через 5-6 років, але дуже часто не відновлюється ніколи.

*фото Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства

Щороку лісники по всіх державних підприємствах проводять навчання щодо організованого гасіння пожеж. Та після великих пожеж на Поліссі та Луганщині у 2020-му році, наслідком яких стали згорілі тисячі гектарів лісу і села, службовці підійшли до превентивних заходів більш ретельно. Так, за дорученням голови Державного агентства лісових ресурсів України Юрія Болоховця на Волині в Камінь-Каширському районі нещодавно лісівники спільно із рятувальниками провели широкомасштабні навчання із ліквідації лісових пожеж спільно із колегами з Рівненщини і Житомирщини.

Начальник ДСНС у Волинській області Володимир Грушовінчук зазначив, що згідно з планом в області буде організовано цілодобовий моніторинг пожеж у природних екосистемах та налагоджено обмін оперативною інформацією.

Працівники лісової сфери  щороку наголошують на тому, що вони ведуть відеоспостереження ледь не за кожним квадратом волинського лісу.

За останні три роки Волинь не потерпала від сильних пожеж, – зазначали у 2020-му в профільному відомстві. Та чи зможуть лісники та рятувальники контролювати вогонь, якщо є ряд додаткових факторів, які допомагають йому поширюватися з надзвичайною швидкістю?

Квітень 2021 року. Депутати Волинської обласної ради з усмішками на обличчі виїхали на територію Маневицького лісгоспу взяти участь у акції “Створюємо ліси разом”.

Саджають сосну.

Сосна – дерево № 1 для Волині. Загальна  площа лісових угідь Волинської області становить 695 тис. га. У лісостанах переважають хвойні (сосна, ялина), м’яколистяні та твердолистяні породи. Найбільш поширеними є хвойні породи, під якими зайнято 225 тисяч га (60 %), друге місце – м’яколистяні – 87,3 тисяч га (24 %), а третє – твердолистяні – 57,7 тис. га (16 %). Як бачимо, більшу половину лісів області складають хвойні дерева. 

Більшість сосняків мають штучне походження. До того ж вони є в основному монокультурами, тобто – лісові монолітні масиви не перемішані з іншими видами дерев. Створення  таких соснових монокультур набуло розмаху у повоєнні часи 20 століття й залишається чи не єдиним способом відновлення лісів Полісся й досі. 

Проте сосна як вид є надзвичайно легкозаймистим деревом.

Експерт Української природоохоронної групи Єгор Гринник та експерт БФО “Екологія-Право-Людина” Петро Тєстов пояснюють, чому соснові ліси є більш пожежонебезпечними. 

“Численні дослідження свідчать, що вірогідність виникнення пожежі внаслідок окремого загоряння в соснових лісах є набагато вищою, ніж у багатьох інших типах лісів. Причин тому декілька. По-перше, сосна містить чимало легкозаймистих смол. По-друге, сама структура соснового лісу не передбачає сильного затінення, а відмирання скелетних гілок сосни не перешкоджає поширенню пожежі вітром. Цікаво також те, що ризик виникнення пожежі внаслідок окремого загоряння є обернено пропорційним до віку соснового лісу. Інакше кажучи, молоді соснові культури горять набагато краще. Окрім того, молоді соснові посадки через густоту, невелику висоту та легкозаймистість слугують “сходинкою” для переходу пожежі з низової (коли горить переважно лісова підстилка) у верхову – коли починають горіти крони дерев. Не виглядає дивним, що ризик виникнення пожежі в мішаних лісах є значно меншим”.

Експерти рекомендують регламентувати створення соснових монокультур і затвердити це нормативно-правовими актами. Розпочати використовувати техніку контрольованих палів, які регулюють кількість мертвої деревини краще, ніж санітарні рубки. Також, варто враховувати, що малий відсоток лісгоспів може дозволити собі вирощувати більш дороговартісні лісові культури, адже майже увесь дохід підприємства перераховують у держбюджет.

Проте природоохоронці кажуть, що управлінці лісами не дослухаються до їх порад й не враховують їх рекомендацій.

Щороку на Волині відбувається займання великих площ торфовищ. Тільки у 2020 році на Волині виникло 31 загоряння торфу на загальній площі понад 70 га.

Торфовища утворилися наприкінці ХХ століття після масштабних осушувально-меліоративних заходів, коли болота вважали непотрібними і навіть “шкідливими” природними утвореннями.

Сьогодні торф в області активно видобувають, зокрема державне підприємство “Волиньторф”, яке постійно працює над розробкою все нових і нових торфовищ.

Натомість природоохоронці вважають, що торфовища необхідно якомога швидше повертати у їх первозданний вигляд.

Чому?

У проекті Стратегії екологічної безпеки та адаптації до зміни клімату до 2030 року Міндовкілля йдеться, що

“унаслідок підвищення температури, осушення боліт у минулому продовжується висихання водно-болотних угідь та озер на Поліссі й на Півночі України, що призводить до почастішання пожеж та погіршення якості атмосферного повітря. Через скорочення опадів (у тому числі за межами України) літні потоки річок можуть зменшитись удвічі, тож значно зросте дефіцит води”. 

Це свідчить про те, що питання осушення боліт та створення нових торфовищ має глобальний вплив.

З 1 мільйона гектарів загальної площі торфоболотних ґрунтів України в Поліссі зосереджено майже 65 %. Нині в Україні площа вироблених торфовищ становить близько 100 тисяч га, а торфових згарищ — приблизно 3 тисячі га. 

“І ті, й інші потребують ренатуралізації”, – каже екоактивіст.

Також він наголошує на тому, що торфовища мають світове значення, адже вони утримують вуглець, виділення якого у атмосферу й призводить до глобального потепління та змін клімату.

Незважаючи на те, що торфовища займають всього 3 відсотки від загальної площі планети, вони вміщають в собі 30% всього вуглецю, накопиченого в грунтах (550 мільярдів тонн CO2) – удвічі більше, ніж всі ліси світу. Саме тому торфовища визнано найефективнішими наземними екосистемами для зберігання вуглецю

Науковці і природоохоронці з усього світу ледь не кричать про те, що пожеж не уникнути і їх ставатиме все більше, адже ми вже відчуваємо наслідки змін клімату, зокрема, глобального потепління.

“Кількість пожеж та їхня площа коливаються рік від року, але загальний тренд такий, що глобально ризик пожеж зростає”, – говорить доктор Сюзанне Вінтер (Susanne Winter), яка керує відділом лісів у Світовому фонді дикої природи (WWF).

Те ж саме говорять і українські природоохоронці.

Наразі держава вже почала реагувати на зміни клімату. Відтак, нині на обговоренні в громадськості перебуває проект Стратегії екологічної безпеки та адаптації до зміни клімату до 2030 року. 

Вона передбачає створення Національного плану на наступні 10 років, які мають увійти до регіональних стратегій усіх областей України. План передбачає комплексний підхід до всіх сфер життєдіяльності задля уповільнення змін клімату та захисту населення. 

Ця стратегія є міжнародним зобов’язанням України перед європейською та світовою спільнотами. 

“Відповідно до звітів Всесвітньої метеорологічної організації з 1850-1900-их років середня температура на планеті вже піднялася на 1,2° С. В залежності від обсягу глобальних викидів парникових газів протягом наступних років, подальше зростання середньої глобальної температури прогнозується в межах 1,5 – 4,3° С від доіндустріальних рівнів до кінця 21 століття.

… Порівняно з поточним періодом очікується, що впродовж наступних 20 років (до 2040 року) кліматичні зміни призведуть до підвищення середньої річної температури в Україні у межах 0,8 – 1,1° С.

… Очікувані впливи зміни клімату на ліси України різноспрямовані, залежать від кліматичної зони, типу умов місцезростання, форми, складу насаджень і типу лісу та містять: 

1) зміну гідрологічного режиму та зсув меж кліматичних зон, що впливає на ареал лісотвірних порід; 

2) зменшення стійкості та життєздатності лісових екосистем; 

3) зростання частоти та посилення проявів негативних природних явищ (масові спалахи хвороб та розмноження шкідників, лісові пожежі тощо); 

4) погіршення якості наданих екосистемних послуг; 

5) зміни продуктивності лісостанів та недеревинних лісових продуктів”.

Тож варто розуміти, що людина, яка призвела до глобальних змін клімату може і сама повернути поки ще зворотні процеси у протилежному напрямку, але лише у разі збалансованого і бережливого підходу до експлуатації природних ресурсів. І це можна починати робити уже, із поля біля хати.

Натомість, якщо і далі підпалювати траву, вогонь з якої перекидатиметься на торфовища і, здебільшого монолітні, хвойні ліси, нам не уникнути захворювань, зневоднення, зниження родючості грунту, що призведе до знищення цілих екосистем, частиною яких також є і людина.

Марія ДОМАНСЬКА