Я ще досі рахую зміни… Я знаю, коли моя рота на вулиці

Я ще досі рахую зміни… Я знаю, коли моя рота на вулиці

Щось напередодні річниці мені не йметься. Багато з тих, хто звільнився, просто забули патрульку, як страшний сон. Максимум хтось спромігся написати прощальний пост і все. А мені щось не йметься… Не знаю, як хто, а я ще досі рахую зміни, я знаю, коли моя рота на вулиці.

Та в принципі мені завжди було важко промовчати. Дуже часто в “курілці” колеги ділились своїм негативом з приводу дій керівництва. Що не так робиться, які помилки, де вони “заганяються” і, як вони це їм вискажуть. А коли доходило до зустрічей з керівниками, то зазвичай вставав я і це казав, а ті, хто більше за всіх в “курілці” махали шашкою, сиділи тихо і відводили погляд.

Пару разів бувало так, що один мій колега звертався до мене і просив озвучити якісь його слова. Я казав: “Сам встань і скажи”, а він “спригував” на те, що в мене краще вийде чи щось таке. І зі сторони виглядало, що все гуд, тільки мені одному дурнику і ще парочці щось не подобається. 

Якось один з комбатів сказав: “Задавайте свої питання”. Я сказав: “А сенс задавати питання? На всі питання буде відповідь: “Треба потерпіти (почекати)” або “Ну ви розумієте все не так просто””.
– А ти спробуй
– Ок, почнемо з простого. Коли буде евакуатор?
– Ну… Ви розумієте не все так просто…
– Що я і казав…

І така ситуація була весь час. А коли керівники вигадували щось геть дурне і про це їм вже казали всі, що то дурість. То вони гнули свою лінію до кінця. А через деяких час могли зробити про що їх просили, але робили при тому вигляд, що то суто їх ідея, і раніше це зробити було нереально.

І якщо взяти наших керівників УПП, то, здавалось, що якщо вони хоч раз визнають, що не праві, або помилились, або зроблять крок назад, то – це буде прояв слабкості чи кінець світу. Якщо послухати “пламєнні рєчі” Вовченка, про те який він офіцер в дУші, про честь і гідність, а потім подивитись на його дії і те, як він розмовляє в повсякденні, то стає зрозуміло, що людина плутає, що таке бути офіцером і дворові “поняття”. І тоді вся його поведінка стає зрозумілою: тільки позиція сили, тільки вперед і тільки напролом. Це хороші якості для солдата, для людини, що працює з відбійним молотком, але не як не керівника новоствореного підрозділу. Підрозділу який сформовано на, можна сказати, “ворожій території” старої системи. Де діють давно закріплені правила і традиції, які за наших реалій не можна просто так взяти і проломити напряму.

Як казали деякі люди. На самому початку керівники УПП носились містом з розтавленими пальцями і намагались всіх “нагнути”, “взяти нахрапом”, що тепер вони тут власть і закон, а решту всіх скоро посадять чи ще щось. Можливо, якби реформа тривала би так, як всі сподівались, то може так і сталось. Але все заглохло. І вони своїм ломовим мисленням застрягли у “болоті системи”. І деякі з них застяргли добре і надовго. В наслідок чого, єдині над ким вони мали владу, це були патрульні. На яких вони намагались відігратись по повній.

Є в нас група АвтоАндони де люблять парафінити патрульних за діло і без. Шановні підписники спільноти, Ви навіть не уявляєте, які ви жалюгідні в своїх потугах, у порівнянні з керівниками УПП. Ви хоч наводите якісь “докази”, фото, відео чи ще щось.

Замкерівника, людина яка не має освіти і кожні три місяці пише заяву на те, щоб його назначили в.о. замначальника (все згідно чуток ), бо він не має права обіймати цю посаду, міг собі дозволити прийти на збори роти, чи за його ініціативи зігнати всю роту на годину раніше і розказувати людям з юридичною освітою, з декількома дипломами, про те, що вони не вміють оформляти адміністративні матеріали, а тим паче не можуть без помилок переписати з ПДР чи КУпАП слова у фабулу. А на прохання показати хоч один доказ такого написання, казав: “Я чьо маю з собою нести всю ту купу макулатури, що ви перепсували?” чи якось так. Він взагалі собі на початках дозволяв висловлюватись по відношенню до особового складу, як йому заманеться.

Ще одна з вад керівництва це те, що вони всі намагаються керувати ротами. Замість того, щоб виконувати свої посадові інструкції, вони лізуть керувати людьми. От уявіть собі, що генерал армії, замість того, щоб керувати армією, ходить і видивляється ,хто з солдатів косячить, а потім на нараді каже ротним чи комбату, хто де завинив і, як їх покарати. По факту комбат і його зам в нашому УПП посади суто номінальні, бо їх роботу на себе перетягує вище керівництво. А на наради в ГУНП замість начальника їздить командир роти, що заступила на день. (Так принаймні було літом, як зараз не знаю). От сидить пан Шпига, за столом поряд з ним начальник міського відділку, районного, тощо. А патрульну поліцію представляє ротний і звітує про пророблену роботу за добу.

А займатись своєю справою вони не можуть і не хочуть, бо вони стикаються з політикою, а тут їх топорні методи не діють. І, щоб хоч якось відчувати владу, вони вигадують нові затяги для патрульних. Бо вони РЕАЛЬНО вважають, що, якщо патрульний скаржиться, то вони все роблять правильно. І зараз вони трішки заспокоїлись лиш тому, що до них дійшло, що якщо так продовжуватимуть, то звільниться уже і решта. (як би Вам ЗМІ не казали, що люди звільняються, бо перегорають, ідуть на більш оплачувані місця. Та основна причина масових звільнень, це те, що люди не хочуть працювати під таким керівництвом, коли тебе кожен раз намагаються принизити чи “вставити” на гроші). Я сподіваюсь, що до них щось дійшло, і вони не почнуть з новою силою “звиватися” над поповненням. Бо останні три місяці вони стримували себе як могли.

Можливо в когось з Вас виникне питання: “А чого я не казав цього раніше?” Я просто не писав про це, як то кажуть, не виносив “сміття з хати”. Я казав це колегам, я казав це ротним. Коли бували ті рідкі зустрічі з керівництвом, я намагався донести до них це. Минулої зими, під час занять “фізо” я особисто сказав новопризначеному комбату Раковцю, що якщо вони не перестануть задовбувати особовий склад всякою фігньою, то на літо багато людей звільниться.

Шановні керівники, хоч я Вас всіх давно забанив, я знаю, що Ви мене читаєте. Я ніколи не хотів Вас образити особисто, в повсякденному житті ви гарні люди. Ті, з ким мені довелось патрулювати разом, мені було цікаво розмовляти, жартувати і я завжди знав. що в разі чого Ви прикриєте і прийдете на допомогу, але як керівники Ви зараз не справляєтесь. І, коли я критикував Ваші дії, я не хотів Вас образити, ні в якому разі. Я просто хотів, щоб наша спільна справа жила і ставала кращою. Я вмію ставити професійне над особистим. Я вмію визнавати помилки, бо це дає мені можливість виправити їх або ніколи їх більше не допускати. Зростайте як професіонали, бо нашому місту і нашій країні потрібна ця реформа.

Я не міг цього писати раніше, бо сама система побудована так “я начальник – ти дурак” і написання подібних текстів дуже погано відбилось би на моєму фінансовому стані в кінці місяця.  А тепер я — вільна людина у вільній державі і можу спокійно висловлювати свою особисту думку.