Вікторія Климчук-Длугач: “Навчання — це початок реінтеграції ветеранів та ветеранок”

Вікторія Климчук-Длугач: “Навчання  —  це початок реінтеграції ветеранів та ветеранок”

Вікторія Климчук-Длугач

Це інтерв’ю, як стислий курс для ветеранів та ветеранок, які випробовують себе у різних освітніх можливостях: програмах, конкурсах, стипендіях, курсах. На що варто звертати увагу під час подачі заявки, яких частих помилок допускають учасники та учасниці, яка повинна бути мотивація та як себе проявляти. Про це розповіла представниця Програми реінтеграції ветеранів IREX Вікторія Климчук-Длугач. Говорили ми про Конкурс стипендії для ветеранів та ветеранок АТО/ООС, як один з компонентів реінтеграції.

  1. Чому виникла ідея провести саме такий Конкурс для ветеранів та ветеранок АТО/ООС, з можливістю пройти короткострокове навчання?

Ідея виникла спираючись на дослідженні, яке провела команда Програми реінтеграції ветеранів. У ньому взяло участь близько 2000 ветеранів та ветеранок. Відповідно до дослідження: 42% ветеранів після завершення служби хочуть змінити роботу. Це дуже великий відсоток, практично половина. З іншого боку, 45 % ветеранів хочуть отримувати подальшу допомогу в одержанні освіти. 

Базуючись на цих двох значних показниках, у нашої команди з’явилась ідея провести Конкурс стипендій для ветеранів на короткострокове навчання. Чому короткострокове? Тому що ми знаємо: дуже велика кількість людей не працюють за раніше отриманою вищою освітою. Також щороку на ринку праці з’являється потреба у фахівцях з нових спеціальностей. Наприклад, 10 років тому ніхто не знав, що таке SMM. Smmників не відразу почали готувати університети. Відповідно саме таке короткострокове, профільне та прицільне навчання це один з методів, перш за все, отримати актуальні знання та навички. По-друге можливість сприяти працевлаштуванню ветеранів та ветеранок. Це не 4 роки бакалаврату, а всього лиш кілька місяців. Проте, після завершення, якщо правильно обрати курси, можна суттєво поліпшити свій кар’єрний розвиток або працевлаштуватися.  

  1.   Яка була зацікавленість у ветеранів та ветеранок? Загалом скільки було учасників та учасниць?

Усього ми отримали 182 заявки за доволі короткий проміжок часу 10 днів. Це хороший показник, тому що мали ми можливість обрати до 35 фіналістів та фіналісток. Тому конкурс був великий. Ми отримали заявки від різних груп ветеранів та ветеранок: які мешкають у сільській місцевості, мають інвалідність. 

  1. За якими критеріями обирали фіналістів та фіналісток?

Щодо критеріїв відбору, то тут варто зазначити, що ми одразу їх задекларували у самому оголошенні. Перші критерії технічні: чи повністю заповнена реєстраційна форма, чи були надані відповіді на усі запитання, чи повною була інформація щодо наданого навчального курсу. Це важливо, тому що слугує підтвердженням, що це не просто випадковий курс, а дійсно свідомий вибір.

Далі ми оцінювали мотиваційну частину, на яку припадала левова частка балів. Тут ми дивилися на те чи поточна робота та зайнятість сходитися з можливостями кар’єрного зростання.Освітня можливість повинна привести до працевлаштування. Вона не може бути відірвана. Грубо кажучи: ти не можеш хотіти працювати в IT, а взяти курси з птахівництва. Воно все мало бути скорельовано і мотивація також. Заявник чи заявниця повинні були знати, які ключові навички надасть навчання, які переваги закладу чи організації, яка надаватиме освітні послуги. Логічно обґрунтувати, як вибір навчальної можливості впливатиме на працевлаштування у майбутньому. 

Також нам важливо було, щоб заявники надавали приклади відповідальності щодо навчання у минулому. Міг бути умовний диплом з відзнакою або успішно пройдені попередні курси. Це показник, що заявник чи заявниця відповідально ставляться до навчання і що вони на середині навчального процесу не зістрибнуть. Ми використовували саме такий підхід, щоб дати стипендії найуспішнішим кандидатам.  Якщо заявники вагалися, чи вдастся пройти програму до кінця або не мали достатнього рівня мотивації, такі люди теоретично могли б забрати можливість стипендії в іншого ветерана або ветеранки, що надзвичайно вмотивовані та чітко бачать шлях від навчання до отримання омріяної роботи,.

Ми також просили про будь-яку додаткову інформацію, яка може свідчити на користь кандидата або кандидатки.  На першому етапі ми розглядали заявки прописані ветеранами й ветеранками в електронному форматі.

Другим етапом були уже співбесіди. Розглянули 182 заявки. До співбесід запросили 42 учасники та учасниці, де, власне, ми хотіли познайомитися ближче з нашими аплікантами, дізнатися глибше їхню мотивацію та спроможність завершити навчальний курс. За результатами ми обрали 35 фіналістів та фіналісток, які й отримали стипендії.

  1. Що найскладніше виявилося для претендентів на стипендію під час подачі заявок та проходження співбесід?

Ветерани та ветеранки є абсолютно різними. Тому були  різні труднощі. Для когось було важко розгорнуто написати мотивацію. Ми на цьому акцентували. В той час, як від деяких заявників та заявниць отримували 1-2 речення пояснення, були також учасники, які писали на одну сторінку А4 мотивації. Усе було детально пояснено, з прикладами з попереднього життєвого досвіду.

Декому складніше давалися співбесіди. Тому що учасники та учасниці, з одного боку, вже щось писали у заявках, а на співбесідах потрібно було трішки поглибити і детальніше розтлумачити. Це теж був психологічний фактор. Для когось своєрідним викликом стало те, що навчання короткострокове. Багатьом важко було знайти саме недовготривалу програму. Деякі учасники хотіли схитрувати. В одну стипендію включити декілька навчальних курсів, що було заборонено умовами конкурсу від початку.

Втім, ці тенденції у стипендійних відборах однакові для усіх категорій населення, не лише для ветеранів та ветеранок.

Було багато різних складнощів, але хто їх подолав, – пройшли до фіналу.

У кожному відбірковому конкурсі іноді учасникам та учасницям складно просто дочитати умови до кінця. Це теж стало причиною, чому деякі учасники були відсіяні, бо не виконані базові умови.

  1. Стипендія до 500 USD або співфінансування. Чому саме така сума? І чи вартість курсів перевищувала, щоб скористатися співфінансуванням?

Сума була визначена з огляду на бюджет. Вона вважається достатньою на ринку короткострокових курсів. Ми вивчали, дивилися різні з них. Сума є абсолютно раціональною для курсів, які обмежуються двома місяцями. 

Багато ветеранів та ветеранок, які претендували на стипендію, виграли не досягаючи цю планку у 500 доларів. Що стосується співфінансування, у нас не було дозволено умовами конкурсу співфінансування з іншими донорами та з іншими організаціями. Але якщо учасник чи учасниця хотіли самостійно співфінансувати, ми це лише вітали.

Це означає, що заявник чи заявниця серйозно ставляться до свого навчання, бо немає більш серйозної підтримки, ніж мотивація власними коштами. 

  1. З яких регіонів учасники?

Географія нашого конкурсу охопила чимало регіонів України. Так трапилось, що переможці та переможниці представляють Львівську, Одеську, Сумську, Волинську, Дніпропетровську, Донецьку, Київську,Луганську області та місто Київ.

  1. Які найпопулярніші курси серед фіналістів та фіналісток?

Ветерани та ветеранки в тренді. Тому, як і цивільне населення, багато з них хочуть здобути професію в IT. Це і проєктний менеджмент в IT, і спеціалізовані курси з програмування. У нас близько 80% заявок так чи інакше стосуються інформаційних технологій.  Ще популярними серед ветеранів та ветеранок є курси англійської мови. Це також зрозуміло , адже англійська підвищує шанс на працевлаштування та є необхідною у дуже багатьох сферах.  Популярними є творчі спеціальності: курси тату-майстерності, художні, графічний дизайн, фото, відео. В пріоритеті й те, що пов’язане з фізичною реабілітацією. Багато колишніх військових  ще й мають медичну освіту.  

  1. Який результат очікуєте після програми? І чи будуть подібні проєкти  для ветеранів та ветеранок?

Наше головне очікування, що усі відібрані ветерани та ветеранки пройдуть своє навчання від початку і до кінця успішно. Що воно принесе їм працевлаштування, кар’єрний ріст,більшить їхній дохід. Що ветерани й ветеранки отримають задоволення від навчання і результатів. Найголовніше для нас, щоб вони були працевлаштовані за результатами  і почували себе на своїй роботі добре. 

Чи будуть подібні стипендії – можливо. Ми цього не виключаємо. Дуже хотіли, щоб так було. Але все буде відомо після підсумків цього конкурсу. Якщо ми побачимо реальну користь для працевлаштування для ветеранів та ветеранок, отримуємо хороші відгуки, тоді ми будемо розглядати опцію продовження.

  1. Як така стипендія впливає на реінтеграцію ветеранів?

Навчання впливає на реінтеграцію ветеранів, якщо воно приносить бажане працевлаштування. Ніщо так не допомагає у реінтеграції, як задоволення від своєї роботи, високий дохід…Тут знову ж таки присутній соціальний фактор. В процесі роботи відбувається ресоціалізація з цивільним населенням. Так само у процесі навчання, він  позитивно впливає на реінтеграцію, тому що це в більшості не індивідуальна, а  групова історія, яка передбачає спільну роботу, взаємодію, співпрацю з іншими людьми. Допомагає і сам факт успіху, коли виграють стипендії.

  1. Чому такі проекти важливі для України?

Такі проєкти важливі тому, що самі ветерани важливі та їхня реінтеграція важлива для України. Станом на зараз, у нас понад 400 тис. учасників бойових дій – це достатньо велика кількість по відношенню до кількості населення держави. Відповідно, їхнє благополуччя, стабільний економічний та психологічний стан важливі, особливо в контексті унікального досвіду, який вони отримали. Звісно, нам хочеться сподіватися, що ветерани та ветеранки поставлять найкращу оцінку цьому проєкту. Як показують результати наших досліджень, ветерани та ветеранки зіштовхуються з дуже багатьма викликами по поверненню зі служби: втрата роботи, нерозуміння з боку соціуму та роботодавців (на їхню думку), труднощі з працевлаштуванням та здоров’ям, переоцінка цінностей та пошук себе заново. Ми зі свого боку, намагаємося, якнайкраще адресувати потреби ветеранів, бо розуміємо їхню важливість.

 

Юлія Грищук