Великий ремонт у волинському університеті довірили своїм

Великий ремонт у волинському університеті довірили своїм

У 2019 Сила правди писала про стан гуртожитків Волинського національного університету, а у 2020 там розпочали ремонт

Велике будівництво (чи ремонт) це завжди багато можливостей. Окрім, власне, покращення умов перебування чи навчання, з’являються додаткові приводи для позитивного PR, ну і, звісно, для заробляння коштів. Не стали виключенням і ремонти Волинському національному університеті імені Лесі Українки.

Про ремонт гуртожитку №3, аудиторій головного корпусу університету старанно інформував сам ректор Анатолій Цьось на своїй сторінці у Фейсбуці та на ютюб-каналі.

З сюжету місцевого «12 каналу» дізнаємося, що на капітальний ремонт гуртожитку універститету передбачено 3 мільйони гривень з власних коштів.

Ще у 2019 році журналісти «Сила правди» зробили детальний опис стану всіх гуртожитків університету, серед яких третій гуртожиток був у найгіршому стані.

Активісти громадської ініціативи «За чесний тендер» вирішили перевірити, як витрачаються ці кошти і чи немає там зловживань. З Prozorro бачимо, що у 2020 році університет на різні ремонти уклав 10 договорів на загальну суму 3,3 мільйона гривень. За результатами проведених процедур закупівель ці кошти поділили між собою два підприємці – ФОП Богдан Тараймович отримав 2,4 мільйона, а ФОП Віктор Харчук – 827,5 тисяч гривень.

Уникнення?

У квітні 2020 року університет оголосив три тендери по процедурі відкритих торгів на поточні ремонти різних навчальних корпусів. Два підряди виграв ФОП Тараймович, він ремонтує корпуси за адресами вул. Ковельська, та вул. Винниченка, а на вул. Шопена – переміг ФОП Харчук.

Віктор Харчук так само переміг в тендері на право робити поточний ремонт кімнат першого блоку гуртожитку №3, сума угоди – 574,9 тис. грн.

Цікаво, що двома місяцями раніше було проведено спрощену процедуру на 1,49 мільйона гривень на поточний ремонт цього ж гуртожитку, в якому змагалися між собою Харчук і Тараймович, а договір уклали з Тараймовичем на суму 1,05 мільйона.

Проаналізувавши технічні завдання обох закупівель, активісти ініціативи «За чесний тендер» вважають, що вказані послуги з поточного ремонту пов’язані між собою та доповнюють одні одних. Загальна вартість цих послуг, згідно із законом «Про публічні закупівлі», передбачала проведення процедури відкритих торгів, а не спрощеної закупівлі, як це зробили в університеті. На думку активістів тут є ознаки уникнення процедури відкритих торгів, що прямо заборонено законом.

У листопаді замовник (університет) оголосив торги на ремонт головного корпусу на суму 272 тисячі гривень та майже одночасно ще чотири закупівлі на поточні ремонти окремих аудиторій в різних корпусах, майже по 200 тисяч гривень кожна.

У всіх цих закупівлях переміг ФОП Тараймович. На два тендери подав пропозиції лише він сам, а по двох інших університет, в особі уповноваженої особи Юрія Білика, відхилив дві дешевші пропозиції фірми «К’ю Cтандарт».  При цьому з протоколів не до кінця зрозуміло, через які невідповідності вимогам Замовника відхилили ці пропозиції. Ще в одній закупівлі підприємець Тараймович на аукціоні запропонував кращу ціну аніж ФОП Олександр Горбач.

Варто додати, що університет ще хотів знайти виконавця на утеплення фасадів Коледжу технологій, бізнесу та права, однак двічі торги відміняли: спочатку через допущену помилку в оголошенні про закупівлю, а потім через «неможливість укласти договір у відведені строки».

Ремонт від депутата

Віктор Харчук не вперше робить ремонти у Волинському національному університеті імені Лесі Українки. У жовтні 2019 року попередній ректор Ігор Коцан уклав з ним прямий договір на ремонт даху гуртожитку №6 за 198 тис. грн. (сума, яка трішки не дотягує до 200 тисяч гривень сигналізує про небажання проводити відкриті торги) та ремонт спортивного ядра університету за понад 45 тисяч гривень.

Віктор Васильович Харчук не просто будівельник, 25 жовтня 2020 року він став депутатом Волинської обласної ради від партії «Європейська солідарність». Крім того, разом з ректором університету Анатолієм Цьосем обоє входять до регіональної комісії Державного фонду регіонального розвитку на Волині. Тобто, безпосередньо впливають на те, які проекти будуть профінансовані за державні кошти.

Як підприємець Віктор Харчук зареєстрований у 1994 році (в 2017 році спочатку припинив свою підприємницьку діяльність, а потім знову зареєструвався). На бюджетних підрядах заробляє з 2017 року, найбільш активно – два останні роки. Основні замовники – університет та Департамент житлово-комунального господарства Луцької міської ради (технічний нагляд за ремонтом будинків). На конкурентні торги, де потрібно змагатися з іншими учасниками, він приходив лише до Волинського університету, а основний конкурент у нього Богдан Тараймович.

Головні замовники підприємця Харчука – університет і департамент ЖКГ Луцької міської ради

В замовника та переможця один автор документів

Тараймович Богдан Олександрович зареєстрований як підприємець з 2012 року. Також він є директором ПП «МВКБ».

Договори з бюджетними установами укладає з 2017 року, в основному це будівельні роботи.

При ознайомленні з документацією замовника (ремонт гуртожитку, поточні ремонти, оголошені в листопаді) активісти ініціативи «За чесний тендер» помітили, що автором тендерної документації, згідно з властивостями файлу, є Зінченко Микола Борисович. Особа з таким же іменем є автором документів підприємця Тараймовича, що були подані на вказані закупівлі. Такі ж приклади ми знайшли і в документах Віктора Харчука. Тобто, або вони обоє переробляли свої пропозиції просто із завантаженої тендерної документації (що не дуже зручно), або ж документи замовника і учасника робила одна і та ж особа.

Автор файлу з технічним завданням – Микола Зінченко
Автор документів учасника – теж Микола Зінченко
Головним замовником у підприємця Тараймовича теж є університет

До слова, наприкінці року багато замовників намагаються за будь-яку ціну витратити наявні кошти. Не є виключенням і університет.

Наприклад, активісти ініціативи «За чесний тендер» знайшли цілий ряд звітів про проведені закупівлі без використання електронної системи, але з очікуваною вартістю понад 50 000 гривень. Тобто, мали б провести спрощену процедуру, але її не було. Це суперечить новій редакції ЗУ «Про публічні закупівлі». З порушенням купували телевізори, гігієнічні засоби, спортивний інвентар, одяг тощо.

Загалом університет в грудні відзвітував про укладення різних угод на суму 3,3 мільйона гривень.

А нещодавно відбувся тендер на закупівлю 1330 столів та 230 шаф (оголошена вартість була 4,362 млн.), у якому дешевшу пропозицію було відхилено через аномально низьку ціну. Переможець з м. Покровськ Донецької області намагався пояснити, що зможе продати меблі за 2,2 млн., що дозволяє технологічний процес виробництва та зменшення торгівельної націнки через ситуацію з введеним карантином. Та замовника це не переконало і він обрав переможцем наступну цінову пропозицію (3,8 млн. від ТОВ «Атлант-Плюс» з міста Ківерці). Потенційна економія коштів у розмірі 1,6 мільйона гривень замовника не переконали.

Матеріал підготовлено в рамках проєкту «Молодь Рівненщини та Волині проти корупції на тендерах», що реалізовується громадською організацією «Рівненський центр «Соціальне партнерство», за підтримки Посольства Франції в Україні. Посольство Франції в Україні не завжди поділяє думку автора та не несе відповідальності за факти, викладені в матеріалі.

 

Мирослава Примак