– Он там станьте на горбочок, і вже видно буде Польщу! Тут кілька сот метрів – і вже інша держава, – розповідає нам Володимир Терещук.
Він мешкає в місті Устилузі і понад 40 років працює директором дитячої музичної школи й ледь не щодня проводить свій час у садибі відомого на увесь світ композитора Ігоря Стравінського.
Чи знав музикант, що плоди його праці будуть знані до сьогодні? Чи знав, що в маленькій об’єднаній територіальній громаді не забудуть про нього? Хто зна. Проте, не забули і зробили із шанованої персони бренд.
Устилузька об’єднана територіальна громада уже чотири роки господарює по-новому. Децентралізація дала свої плоди. Сусідні села об’єдналися з містом, бюджет збільшився, але й побільшало відповідальності. Тож, виникла потреба думати інакше про життя громади і планувати.
Центр громади – місто Устилуг, розташоване на самісінькому українсько-польському кордоні на Волині. Це і перевага для міста і недолік. Близькість кордону дозволяє заробляти за рахунок постійного потоку найрізноманітніших людей, що їдуть до Євросоюзу і звідти через Устилуг. З іншого боку, більшість мешканців живуть з кордону, перевозячи різні товари з Європи та, регулярно їздячи на заробітки.
І здавалося б, кому там треба висока культура і мистецтво? Та керівництво громади обрало не кордон обличчям ОТГ, а композитора Ігоря Стравінського, який на початку ХХ століття тут жив у своїй садибі та творив відомі на весь світ музичні шедеври. Від часу створення громади Стравінський як туристична та культурна візитівка об’єднаної громади затверджений у стратегії розвитку Устилузької ОТГ.
“Стравінський – це однозначно бренд для Устилуга. Музей Стравінського і його прізвище якраз до нас притягує людей. Різних людей. Приїжджають різні делегації, часто з-за кордону”, – розповідає Устилузький міський голова Віктор Поліщук.
“В стратегії розвитку нашої громади передбачений такий пункт як “культура і туризм”. Ми плануємо до Стравінського прив’язати майбутній Музей дзотів. Пов’язати це між собою і відкрити туристичні маршрути. Тобто ми працюємо на перспективу”, – додає очільник громади.
Міська рада також активно пробує залучати грантові кошти для розвитку громади й популяризації її через іменитого музиканта. Чиновники з ради написали два проекти з поляками та білорусами щодо створення рекреаційної зони біля Музею Стравінського, але, на жаль, не виграли жодного. Щоб стати переможцями, їм не вистачило лише двох балів. Ідея другого проекту полягала у благоустрої території. Планувалося розміщення фонтанів на липовій алеї композитора і тому подібне. Усі наступні проектні заявки хочуть пов’язати із Стравінським.
“Ми маємо велику мотивацію не тільки популяризувати Стравінського, а й наводити лад біля його садиби. Так, зробили асфальтовану дорогу уздовж липової алеї. Біля садиби знаходиться стадіон. Там була така сцена обшарпана, обдерта. Приїжджають іноземні туристи… Мені соромно було за цю сцену. Тож, ми там дерева почистили, аварійні познімали, сцену облаштували”
Віктор Поліщук, голова Устилузької об'єднаної територіальної громади
Поза усіма складнощами, об’єднана громада могла закрити заклад, або відмовитися від нього. До децентралізації музей-садиба належав Володимир-Волинській районній раді. Після об’єднання, Устилузька ОТГ взяла об’єкт під своє крило. Проте понад мільйонний бюджет установи був обтяжливим для новоспеченої громади. Тому вдалося домовитися із трьома сусідніми ОТГ, які також дотепер виділяють кошти на утримання музею та музичної школи. Остання, до слова, виховує майже 150 учнів як з Устилуга, так і сіл громади. Деяких на навчання привозить спеціально автобус.
Музей-садиба Ігоря Стравінського – перший і єдиний у світі, присвячений композитору. Відкритий у 90-х, а у 2013 він розпочав своє друге життя, адже за більше 4 мільйона гривень державного і обласного бюджету був реконструйований до первинного вигляду, який він мав, коли був побудований за авторським планом самого композитора.
Від того часу у садибі щороку організовується міжнародний музичний фестиваль “Стравінський та Україна”. І в різні пори року навідуватися до садиби приїздять специфічні туристи: відомі композитори, діячі культури, режисери… Так, на відкриття реконструйованої садиби приїздила праправнучата племінниця Ігоря Стравінського Анастасія Козаченко.
Неодноразово здійснював візит до музею американський кінорежисер Тоні Палмер, який відзняв і фільм про Стравінського.
У 2018-му тут дав концерт німецький музикант Матіас Груман. Того ж року приїздив швейцарський диригент Чарльз Дутуа, який третину свого життя був головним диригентом Монреальського симфонічного оркестру в Канаді.
Цьогоріч в музеї побував скрипаль світового масштабу Володимир Ципін.
Директор Музею та дитячої музичної школи, яка помістилася у цій же садибі, Володимир Терещук каже, що найбільше любить “тихі візити”.
“Офіціоз обтяжує. І в ньому немає душі”, – ділиться чоловік.
За 40 років роботи у Музеї він навчився тішитися, коли у садибі з’являються люди, які цінують музику, камерність і, з якими можна сісти, поговорити у більш домашній атмосфері. Каже, що тоді він дійсно насолоджується як перебуванням у садибі Стравінського, так і духом, який полонить будівлю на момент гуртування ідейних людей.
Директор музею захоплено розповідає про відому родину знаного музиканта і хизується барельєфом Стравінського, що його подарував безкоштовного цього року ювелірний дім “Lobortas”.
А ще радо розповідає про фестиваль, який був недавно тут восени. Йдеться про “Устилуг Стравінський FEST”, який відбувся у жовтні 2019 року. Фестиваль був можливим, адже місцева влада виграла грантові кошти у рамках програми Кабінету міністрів та Міністерства культури України “Малі міста – великі враження”. Витрати на дійство розділили на частини: 30% – громада, 70% – фонд. Бюджет фестивалю складав 2 мільйони 80 тисяч гривень, з них 950 тисяч на фестиваль, решта – на оновлення сайту музею та ремонт місцевого будинку культури.
Вперше в історії Устилуга організували фестиваль такого масштабу і ризикнули привезти до невеликого прикордонного містечка музично-театральну виставу за музикою Ігоря Стравінського «Історія солдата» Львівської обласної філармонії та Харківський національний академічний театр опери та балету, який показав дві вистави «Весна священна» та «Жар-птиця».
Дослідники творчості Ігоря Стравінського зазначають, що свої найвідоміші музичні твори він написав саме в Устилузі, серед яких – “Весна священна”.
Проте привернути увагу на цей твір з іншого боку виявила ініціативу Ольга Костюк. Вона – мешканка Устилузької ОТГ, раніше працювала проектною менеджеркою Устилузької міської ради. Також вона навчалася у Музичній школі імені Стравінського, а, отже, добре знайома із його творчістю і десятки годин провчилася у садибі композитора.
Під час роботи у міськраді Ольга шукала ідеї: як можна популяризувати музей-садибу? Так, вона знайшла далеку родичку Стравінського у Лондоні. Її звати Мар’яна Хасалдайн. Вона радо вийшла на зв’язок і висловила готовність співпрацювати із Ольгою. Під час прогулянок столицею Англії у них народилася ідея відзняти фільм. Врешті тепер Ольга взялася за його зйомки. Стрічка буде присвячена сторіччю твору “Весна священна”, але якщо бути точнішими, то її другій редакції.
“Це буде короткометражний фільм про історію балету. Про те, який вплив мав балет на мистецтво. Тому що “Весна священна” започаткувала модернізм. Перша редакція була дуже скандальна і нашуміла. Тож, Стравінський вирішив написати більш просту версію. І навіть той балет, який був на “Устилуг Стравінський FEST” – це виконання саме другої редакції “Весни священної”. В 2020 році цій редакції буде рівно 100 років, – пояснює Ольга.
Ольга Костюк, авторка ідеї фільму про "Весну священну"
Відтак, уже є приватні кошти на зйомки фільму. Презентацію Ольга з Мар’яною хочуть зробити у Лондоні, продемонструвавши Стравінського як людину понад кордонами. Також, буквально за день до нашої розмови про фільм Ольга налагодила зв’язок із найближчою родичкою Ігоря Стравінського Марією Стравінською, яка мешкає у Швейцарії й також висловила бажання долучитися до партнерства.
***
Устилузька громада невеличка. Тут живе лише сім тисяч мешканців. Тиха прикордонна територія, здавалося б, нічим не може здивувати. Здавалося б, тут життя проходить, як і всюди. Але якщо заглибитися, виявляється, тут можна знайти більше. Можна бути враженим і натхненним. І це не може не тішити. І найголовніше, що самі місцеві мешканці й влада це не просто розуміють, а й діють. Думаю, Ігор Стравінський міг би тільки радіти за свою малу Батьківщину.
Марія Доманська