Справа волинських податківців: в Луцьку судять за хабар, у Львові призначають директором підприємства

Справа волинських податківців: в Луцьку судять за хабар, у Львові призначають директором підприємства

Майже п’ять років тому волинських податківців затримали на хабарі. І хоч взяли ділків на гарячому, довести їхню вину не можуть й досі. Відвід суддів, неявка на засідання, спроба перенаправити справу в іншу область, – це далеко не повний перелік методів, до яких вдаються фігуранти справи, щоб затягнути розгляд. Як їм це вдається – у матеріалі «Сили правди».

Історія була дуже резонансною, але з часом зникла зі шпальт волинських видань. 9 лютого 2015-го року волинських посадовців з податкової «взяли» на хабарі. Заступник начальника Головного управління Державної фіскальної служби в області Руслан Вандьо, та його підлеглий, начальник відділу Віктор Полюхович вимагали гроші за невідображення у акті перевірки підприємства «Кроноспан UA» порушень податкового законодавства на суму майже 3 мільйони 500 тисяч гривень. Принаймні, про це йдеться в обвинувальному акті.

Їх затримали «на гарячому». Сума хабара становила 400 тисяч гривень. Ділкам інкримінують частину 4 статті 368 Кримінального кодексу України, яка передбачає позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років, з конфіскацією майна та позбавленням права обіймати певні посади на строк до трьох років.

До суду справа Вандьо-Полюховича надійшла у червні 2015-го. Надворі жовтень 2019, а феміда досі на стадії дослідження доказів.

Суддям – відвід. Недогодили?

Справу розглядає Луцький міськрайонний суд. Є двоє обвинувачених і четверо захисників. Руслан Вандьо користується послугами столичних адвокатів Замковенків: батька Миколи і сина Руслана. Микола Замковенко – екс-глава Печерського суду Києва. Відомий тим, що у 2001-ому році звільнив з-під арешту екс-віце-прем’єрку України Юлію Тимошенко, яку звинувачували у корупційних діях у зв’язку із її діяльністю у компанії «Єдині енергетичні системи України».

Віктора Полюховича захищають адвокати з Рівненщини Михайло Іванців та Сергій Шилан.

З червня 2015-го і до жовтня 2019-го у справі змінювались судді, прокурори і навіть захисники. Була також спроба перенаправити кримінальне провадження до суду іншої області. Однак, оскільки злочин трапився  на Волині і свідки мешкають саме тут, то цього не сталося і справа залишилась у Луцькому міськрайонному суді.

Колегія суддів під головуванням Ігоря Ясельського розглядала справу досить динамічно. Улітку 2017-го дійшли до допиту свідків і вже мали заслухати генеральну директорку «Кроноспан UA» Наталію Покінську. Аж тут захисник Руслана Вандьо Микола Замковенко заявив відвід усій колегії. Спершу його обурило те, що суддя попрохав надати довідку, яка б засвідчувала підставу неприбуття у попереднє судове засідання Руслана Замковенка.

Громадськість цікавиться чи була підстава відкладати засідання. Прокурор теж. Чи могли б ви надати довідку, – сказав суддя.

Ваша честь, хто ці люди в залі? Вони не представники податкової, вони не юристи… Що вони тут роблять? Я розумію, що наше засідання відкрите, але вони не мають права просити щось у суду. Я розцінюю це як тиск на суд. І на це є відповідна стаття Кримінального кодексу. Якщо так далі буде продовжуватися, то я звернувся до суду з клопотанням, про заборону присутності цих людей у судовому засіданні, – не стримав емоцій Микола Замковенко.

Він пообіцяв громадськості, яка стежила за процесом, що ходити на ці суди доведеться 10 років.

На наступному засіданні 9 серпня 2017-го Микола Замковенко заявив відвід колегії посилаючись на те, що справа, коли її повернули до цього суду, повинна була б пройти новий авторозподіл, а не розглядатися тими ж суддями. Він назвав цей склад суду незаконним і заявив, що «справа розлетиться в апеляції».

Прокурор Володимир Бущак заперечував відвід, назвавши це спробою затягнути справу. Адже кримінальне провадження розглядалося другий рік, а про відвід суддів захисники обвинувачуваних заявили лише на стадії допиту свідків. Проте суд погодився з Замковенком.

Таким чином, наступна суддівська колегія почала розглядати справу «з нуля». Та й у ній постійно відбувалася зміна суддів. Востаннє це сталося у травні 2019-го. Нині справу розглядають судді Олеся КальковаАлла Полюшко та головуючий Андрій Сівчук.

Ванька є – Маньки нема…

Загалом, тільки з листопада 2017-го року, за інформацією Луцького міськрайонного суду, засідання у справі Вандьо-Полюховича переносилися 18 разів.

Чотири рази через неявку прокурора, по одному разу через заміну у суддівській колегії і неявку свідків. Ще кілька разів – у зв’язку із хворобою обвинуваченого Руслана Вандьо, потім хворів його захисник Микола Замковенко. Про відкладення засідання клопотали то один адвокат, то інший. Таким чином інколи перерва у слуханні справи тривала від 3 до 5 місяців.

І ось 10 жовтня 2019 року слухання у справі знову відклали… на 3 грудня.

Нова «бюджетна» посада. Ні кримінал, ні незадекларовані статки не стали на заваді

Раніше «Сила правди» писала про те, як обвинувачені в хабарництві фіскали намагалися повернути внесену за них грошову заставу. А це понад 700 000 гривень.

Начальник відділу податкового та митного аудиту Віктор Полюхович, який, до слова, досі не звільнений з податкової служби, а лишень «пересиджує грозу» у післяпологовій відпустці, аргументував своє клопотання тим, що не має грошей на лікування батька. За інформацію Головного управління Державної податкової служби, протягом 2018-2019-го років він отримав трохи більше 6 тисяч гривень за місцем роботи.

А адвокат Руслана Вандьо Микола Замковенко посилався на інвалідність свого підзахисного, якому також потрібні гроші на лікування. Суд відмовив. А тим часом колишній податківець знайшов нову роботу – став комунальником.

Різко змінювати профорієнтацію це для Руслана Вандьо звична практика. ЗМІ пишуть, що свою кар’єру він починав з медсестри, потім працював стоматологом в одній з приватних львівських клінік. У 2001-ому надумав перепрофілюватись і вступив до лісотехнічного університету.

А вже через два роки його закинуло у податкову службу. Він вступив до Національної академії державного управління при Президентові України і став старшим ревізором-інспектором Закарпатської податкової адміністрації. Заступником начальника Головного управління ДФС у Волинській області Руслана Вандьо призначили у 2014-ому році.

У 2015-му, через справу з хабарем, обох, Руслана Вандьо та Віктора Полюховича, спочатку відсторонили від виконання обов’язків, а згодом, за результатами службового розслідування, звільнили. Однак, посадовці через суд поновилися на роботі. У 2017-ому Руслан Вандьо все ж таки вирішив порвати з податковою і написав заяву за власним бажанням.

Проте, «універсальний солдат» довго без роботи не залишився й у вересні 2018-го Вандьо знову повернувся у бюджетну сферу. Очолив комунальне підприємство «Житлово-комунальна служба смт. Рудно» Залізничного району у Львові. До слова, його дружина Оксана є депутатом Рудненської селищної ради, а сам Руслан Вандьо після призначення ще й увійшов до складу виконавчого комітету цієї ж ради.

Про нову посаду стало відомо з декларації. Там традиційно все дуже скромно.

Якщо вірити відображеній у ній інформації, то родина Вандьо їздить на старенькому «Москвичі». Та чомусь колишній посадовець з волинської податкової з’являється біля суду на авто «Chevrolet Epica», яке належить мешканці села Ільниця на Закарпатті Савко Олені Василівні.

Вперше журналісти зафіксували, що автомобілем користуються брати Руслан та Ігор Вандьо 7-го травня 2018-го року. Вони прибули на засідання до Луцького міськрайонного суду. До слова, Ігор Вандьо також є податківцем і не декларує жодної автівки. 10 жовтня цього року Руслан Вандьо був також за кермом цього автомобіля.

Авто «Chevrolet Epica», на якому Руслан та Ігор Вандьо прибули на засідання до Луцького міськрайонного суду 7 травня 2018 року
10 жовтня за кермом «Chevrolet Epica» на засідання прибув Руслан Вандьо

Раніше «Наші гроші. Львів» також писали про записаний на матір Руслана Вандьо Марію «Range Rover» вартістю в два мільйони.

Отже, влада змінюється, а підходи ні. Вкотре спостерігаємо ситуацію, коли ні недостовірне декларування, ні «кримінал» не стали на заваді чи то зайняти посаду в органах державної влади чи очолити комунальне підприємство. І якщо справи про крадіжки розглядаються у судах за рік-два, то про хабарництво значно довше. Таким чином, ніщо не заважає обвинуваченим жити на повну і насолоджуватись тим, як працюють закони України.

Оксана Петрук

Матеріал виготовлено Центром журналістських розслідувань «Сила правди» в рамках проекту підтриманого National Endowment for Democracy