Рекламісти – медикам: як луцький бізнес почав допомагати рятуватися від COVID-19

Минає третій місяць карантину, що його розпочали в Україні через пандемію коронавірусу. Сьогодні вже всі усвідомлено ставляться до ситуації, зберігають спокій та більш-менш забезпечені засобами індивідуального захисту від подібного вірусу. Та у недалекому березні 2020-го все було не так…

Саме Павло ознаменувався на всю країну друком подвоювачів і потроювачів для апаратів ШВЛ (штучної вентиляції легень). 

Підприємець з Луцька займається рекламним бізнесом. Добре розуміється у дизайні, форматі зовнішньої реклами та вивісок. І нічого спільного немає зі сферою охорони здоров’я. Але так було до карантину. 

Незадовго до подій, що сколихнули весь світ, він зі своїм рідним братом та ще кількома колегами запустили студію 3D-друку. Їх принтери можуть друкувати невеликі предмети із швидко розкладного пластику (розклад відбувається за 15-20 років). На момент початку пандемії, Павло розумів, що вони можуть друкувати й щось необхідне для людей. Виникало лише питання: що саме?

Павло зі своїм братом Василем та командою підприємства почали шукати моделі речей, які мали би знадобитися для індивідуального захисту і могли б бути виготовлені у великій кількості на базі їх підприємства.

Якщо пригадати період паніки, на момент підготовки до епідемії вірусу найбільшою проблемою у країні стояло питання апаратів штучної вентиляції легень (АШВЛ). Тодішні кілька сотень апаратів по всій Україні свідчили про те, що у час значного сплеску захворюваності вірусом, лікарі повинні будуть обирати, кому жити і дати йому шанс скористатися апаратом, а кому ні. Мова йде про, так зване, медичне сортування.

Павло натрапив у соцмережах на розповіді про досвід італійських лікарів, які почали використовувати подвоювачі для труб АШВЛ, які дозволяють подавати кисень не одному, а двом пацієнтам одночасно. Таким чином, він взявся за друк таких частин до апарату. Це додало великого резонансу серед медіа. 

Павло і його працівники почали друкувати різні варіанти таких подвоювачів і потроювачів та були готові віддавати їх у лікарні безкоштовно. Подібним тоді ще займалися колеги в Одесі.

Проте після довгих консультацій із різними медпрацівниками він прийшов до висновку, що багато лікарів в Україні не знають достовірно, чи можна користуватися такими перехідниками. Ще частина вирішила не ризикувати. Тож, перший проект, хоч і наробив багато галасу, та не масштабувався в силу високого ризику.

Хвиля запиту на маски для обличчя поступово почала виникати також. Якщо апарати ШВЛ почали закуповувати різні меценати та крупний бізнес для лікарень, то брак масок для пересічних людей не вирішувався. Саме необхідність з’являтися у публічних місцях в час карантину у масках, яких не було в аптеках, суттєво ускладнила життя більшості людей. 

Тоді Павло із командою почали пошуки варіантів вирішення цієї проблеми. Й натрапили на модель каркасу для маски, яку розробив американець Марк Фуллер.

Каркаси дозволяли зручно одягти на обличчя серветку, марлю чи інший фільтруючий матеріал, щоб хоча б на короткий час захистити людину від поширення вірусу. Суть полягала у тому, що каркас дозволяє змінювати фільтруючий матеріал. 

Основна мотивація виготовлення таких речей полягала у різкому піднятті ціни на одноразові маски. Якщо їх вартість до дефіциту становила кілька гривень, то на початку карантину вони коштували близько 20 гривень.

Команда підприємця продавала каркаси за собівартістю (22 гривні) комерційним структурам та приватним особам, лікарням роздавали по 5-10 штук безкоштовно для користування.

Можливість використання таких каркасів навіть схвалив керівник Волинської обласної інфекційної лікарні Руслан Морочковський. Щоправда, зазначив, такий варіант маски можна було б використовувати за великого напливу хворих та дефіциту традиційних масок.

Зрештою, коли масок стало достатньо, виникла ідея виготовляти захисні щитки, адже вірус міг потрапити в організм не тільки через ніс, а й через слизову оболонку очей.

Модель щитка також пройшла етап формування. Існувало багато варіантів. Луцькі підприємці ж підбирали найбільш ергономічний варіант і найбільш зручний для довгого використання. Після чергових пошуків оптимальної моделі, Василю Цапюку (брату Павла) вдалося знайти підходящий матеріал і модель.

Так, щиток вирізають лазером із полістеролу  на спеціальному станку. За день при надзусиллях виробничі потужності підприємців Цапюків можуть видати від 1 до 2 тисяч щитків.

ІНІЦІАТИВА #SAVEDOCTOR

Запит на захисні щитки був колосальний. Сьогодні кожна лікарня області забезпечена ними.

За його підрахунками ініціатива #savedoctor (саме таку назву команда підприємства дала волонтерській ініціативі) покрила усі медзаклади області. І, як не дивно, сконтактувати Павлу вдалося зі всіма у першу чергу через соціальну мережу Facebook.

Згодом до ініціативи #Savedoctor почали долучатися інші бізнеси. Так, головним спонсором виробництва та постачання щитків стала компанія WEST AUTO HUB. Приєдналися місцеві IT-шники з компаній IDAIL, WestNet, мережа супермаркетів “Нова лінія”, благодійний фонд “Волинь-2014”. Державне підприємство “Укрпошта” безкоштовно доставляло усю благодійну допомогу прямо у лікарні.

За весь час існування ініціативи більше десятка приватних осіб та підприємств долучилися фінансово до виготовлення щитків. Загалом уже близько восьми тисяч таких виробів роз’їхалося із підприємства Павла Цапюка по всій Волинській області. 

Коли наплив запитів на щитки трішки спав, підприємці створили сайт-візитку ініціативи, аби краще організувати комунікацію закладів охорони здоров’я та виробників щитків.

“Нині ми вже знайомимося з ними по другому колу”, – каже Павло про медиків. А все це пояснює тим, що допомогу возили лікарням у режимі нон-стоп, а про оформлення документально благодійної допомоги просто не думали.

Можна з впевненістю сказати, що про ініціативу #savedoctor нині знають точно у кожній районній лікарні області. А окрім цього в Луцьку вас може часто зустріти кіт на біг-борді, який завжди нагадує про правила особистої гігієни і хоче запобігти поширенню коронавірусу, як і місцевий бізнес, який об’єднався навколо однієї спільної проблеми.

Марія ДОМАНСЬКА

Матеріал створено в рамках стипендіальної програми «Залишайся у професії», яку організувала ГО «Інтерньюз-Україна» за підтримки «Медійної програми в Україні», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується міжнародною організацією Internews.