Реформа вищої освіти: якісні зміни чи біг на місці?

Для багатьох українців гасло «Молодь – наше майбутнє» стало не порожніми словами, а щирою надією на те, що саме нове покоління зможе кардинально змінити життя в нашій державі на краще. Побороти корупцію; якісно оновити керівництво країни; прогресивно розвивати економіку, соціальну сферу, культуру; позбутися «совкового вірусу» в ментальності, тощо.

Водночас, давайте подивимося на це без «рожевих окуляр». Звісно, нове покоління по замовчуванню мінятиме державу. Як? Це на пряму залежить від того, в яких умовах живе і розвивається «надія України». Хто їх виховує? Як проводять своє дозвілля? На кого рівняються? Яку освіту здобувають?

Відповідь на кожне з цих питань може бути темою окремих журналістських матеріалів. У цій публікації ми ж вирішили звернути увагу лише на вищу освіту – невід’ємну частину життя багатьох молодих українців, яка не лише допомагає отримати належні знання, а й формувати концептуально важливі життєві принципи та цінності.

«Маємо те, що маємо»

«Маємо те, що маємо»

Курс на освітню реформу в Україні декларувався неодноразово. В результаті, відбуваються певні якісні зміни, але комплексно картина не міняється. Водночас, експерти зазначають, що процес реформування має йти поступово і прогрес у цій сфері таки простежується.

Одною з важливих зміну вищій освіті, яка вступить у дію з 2018, є скорочення тривалості бакалаврату на більшості спеціальностях до трьох років та магістратури на до 2 років. Відтак, отримання бакалавра вже означатиме здобуття повної вищої освіти. Експерти зазначають, що такий крок є відходом від радянських практик і переходом до європейських стандартів, проте навчальний процес потрібно максимально насичувати практичною складовою. Якщо ж цього не буде, то якісних змін не відбудеться.

Сьогодні взагалі відбувається інтенсифікація освіти. Тобто, молоде покоління – це люди переважно з кліповою системою мислення. Довгі тексти, фільми, лекції для них не є актуальними. Тому, здобути якісні знання за три роки цілком можливо, але за умови, що це буде не тільки теоретична, а й освіта насичена практикою. Водночас, важливо, щоб була мотивація не просто здобути «папірець», а реалізувати під час навчання свій потенціал.

Антоніна ЄВТОДЮК Антоніна ЄВТОДЮК, кандидат філософських наук, доцент

У нас до цього часу представники багатьох підприємств, організацій думають, що бакалаврат – це не вища освіта. В той час, як у Європі та США практикують отримати диплом бакалавра, піти попрацювати по спеціальності, відчути в якій сфері, ти хочеш розвиватися і далі, через кілька років, обираєш вже направлену магістратуру. За кордон оцей практичний досвід, який здобув, іде в плюс. У нас люди часто вважають, що поки ти не здобув усіх можливих дипломів, то працювати не потрібно. Сподіваюся з часом таке розуміння прийде до наших дітей та їх батьків

Анна ДАНИЛЬЧУК Анна ДАНИЛЬЧУК, проректор з науково-педагогічної роботи, євроінтеграції та роботи зі студентами Східноєвропейського національного університету

В основі діючого Закону «Про вищу освіту» та нового Закону «Про освіту», який набрав чинності 26 вересня 2017 року, лежить концепція перегляду принципів управління вищих навчальних закладів, значного розширення академічної, організаційної, фінансової та кадрової автономії ВНЗ і академічних свобод учасників освітнього процесу. Закон відкриває нові можливості для демократизації університетського життя, розвитку студентського самоврядування. Проте, є чимало проблем з втілення таких ідей на практиці.

Коли писався Закон «Про вищу освіту», то він мав на меті добрі наміри. Багато чого позитивного там є, але в повній мірі він не виконується. Декларується, що університети будуть автономні, зможуть готувати свої власні навчальні плани та програми, ВНЗ на місцях зможуть легко та гнучко враховувати свої потреби, не буде тісної прив’язки до міністерства та контролюючих органів. Насправді, бюрократія процвітає і зовнішній контроль чималий.

Ірина КОНСТАНКЕВИЧ Ірина КОНСТАНКЕВИЧ, народна депутатка України

Важливим є й те, що дотримання вищезгаданих принципів автономії і розвитку не можливе без фінансової незалежності. На жаль, державний бюджет немає належних коштів для таких потреб. Конституція визначає, що 10% бюджету країни має йти на освіту, але в дійсності на цю сферу йде до 7% коштів бюджету. Виші залишаються повністю залежними від держави, а тому не можуть перебрати на себе відповідальність за власну якість.

Все просто: вітчизняні ВНЗ не можуть капіталізувати свої академічні здобутки. Більше того, за таких умов академічна автономія може сприйматися не з погляду нових можливостей, а з погляду нових проблем і додаткового навантаження (із «Дзеркала тижня» - авт.)

Сергій КВІТ Сергій КВІТ, екс-міністр освіти і науки України

Сьогодні вже остаточно зрозуміло, що закон «Про вищу освіту» не діє. Тому у 2017 році було створено спільну робочу групу парламентарів та представників Міністерства освіти і науки України, яка напрацьовує зміни до цього закону. Дуже добре, що симптому встановлюються оперативно і «хвороба» не стає хронічною

Ірина КОНСТАНКЕВИЧ Ірина КОНСТАНКЕВИЧ, народна депутатка України

Куди рухатися вищій освіті?

Куди рухатися вищій освіті?

Одним із суттєвих недоліків сучасної вищої освіти в Україні є надмірна теоретичність та відсутність вагомої, якісної практичної складової. Це той момент, на який часто нарікають студенти та роботодавці, і який обов’язково потрібно враховувати у процесі реформування цієї сфери. При чому, мова йде не тільки про значне збільшення годин практики, а й зімну підходів.

З одного боку, є вимоги навчальних програм та планів, що має читатися і в якому об’мі. А з іншого боку, на вулиці ХХІ століття. Більшість книжок та посібників на яких ці програми ьа плани базуються – середина ХХ століття. Я, як викладач, час від часу намагаюся запрошувати до студентів представників бізнесу, громадських діячів, людей, які чогось досягли. Вони вдалими прикладами, цікавими кейсами, розповідями, презентаціями заводять молодь і довододять їм ті виклики, які їх чекають завтра за стінами університету. Когось пробуджуємо, а комусь, на жаль, байдуже

Тарас БОЖИДАРНІК Тарас БОЖИДАРНІК, доктор економічних наук, професор

Також науковець додає, що вирішенням такої проблеми може бути створення профільних практичних центрів при факультетах або філіалів кафедр вишу при підприємствах. Це допомогло б не тільки якісно навчити студента, а й вирішити проблему кадрового голоду. Проте, часто існує й проблема, що самі роботодавці з тих чи інших причин не завжди хочуть брати студентів на практику.

Потрібно створити, прописати чіткі умови і правила в яких умовах проходить практика. Це і право першого робочого місця, і програма вихідного дня, тощо. Водночас, треба виписати преференції для студентів, для роботодавців, для університетів, щоб цей процес враховував усіх суб’єктів

Ірина КОНСТАНКЕВИЧ Ірина КОНСТАНКЕВИЧ, народна депутатка України

Актуальною  є й проблема неналежних, застарілих підходів в подачі того чи іншого матеріалу викладачами. На жаль не поодинокі випадки, коли викладач немає жодного практичного досвіду у сфері його спеціалізації та ґрунтується виключно на знання з книг, публікацій, тощо.

Викладач має бути конкурентоздатним у свої сфері. Якщо філософ, то це людина, яка не тільки реалізує себе в академічному середовищі, а й в соціумі. Якщо це економіст, то мова йде про прикладні дослідження. В Україні є така прикра приказка «Якщо не вмієш нічого робити, то іди вчити». Тобто, мова йде про реалізацію потенціалу того, хто вичить

Антоніна ЄВТОДЮК Антоніна ЄВТОДЮК, андидат філософських наук, доцент

Одним із факторів, який може стимулювати викладача якісно працювати над викладанням та подачею матеріалу, є думка самих студентів. Зокрема, є ініціативи від представників студентського самоврядування ввести системне оцінювання науково-педагогічних працівник ВНЗ здобувачами вищої освіти та оприлюднювати результати таких оцінювань на офіційному сайті вишу.

Такий спосіб може стати своєрідним лакмусовим папірцем роботи викладача, який впливатиме, у тому числі, на продовження контракту. Більше того, я думаю, що це буде мотивувати краще вчитися самих студентів. Адже для того щоб оцінити рівень викладання, освітоздобувачі будуть змушені ходити на пари, вникати у матеріал. Коли я була проректором,то ми проводили таке анкетування силами студентського самоврядування та профспілки. Завдяки цьому нами було виявлено деякі негативні явища, які згодом вдалося ліквідувати. Тому, такий метод дійсно ефективний

Ірина КОНСТАНКЕВИЧ Ірина КОНСТАНКЕВИЧ, народна депутатка України

В цілому, депутат зазначає, що в комітеті з питань науки та освіти обговорюється, готується чимало прогресивних законопроектів. Проте, пройшовши ряд інших комітетів та структур вони не потрапляють до парламентської зали. Як приклад, вона називає законопроект «Про справедливе стипендіальне забезпечення», який активно обговорювався і студентами, і науковцями. І громадськими активістами, але наразі дана ініціатива так і не ставиться на розгляд головою Верховної ради.

 

Доля багатьох законодавчих ініціатив, які б могли вирішувати проблеми студентського життя, вищої зависає у повітрі, коли це починає бути пов’язано з великими видатками… Україна у нас бідна держава. Тому, по-перше потрібно зменшити кількість навчальних закладів, але робити це об’ктивно та з врахуванням різних регіональних факторів. По-друге, потрібно шукати шляхи фінансування університетської освіти. Якщо не може держава, то потрібно залучати можливості на місцевому рівні, що нині не передбачене законодавством, та співпрацювати з бізнесом. Я зареєструвала відповідний законопроект, який дозволяє фінансувати виші багатоканально. Яка буде його доля, поки важко сказати

Ірина КОНСТАНКЕВИЧ Ірина КОНСТАНКЕВИЧ, народна депутатка України

Така ініціатива є надзвичайно важливою для областей, адже це сприяло б формуванню державного замовлення на регіональному рівні, дозволило б частково подолати кадровий голод на місцях, забезпечило б реальну автономію ВНЗ та підняло б вищу освіти на вищий рівень розвитку.

«Gaudeamus igitur, Juvenes dum sumus!»

«Gaudeamus igitur, Juvenes dum sumus!»

«Гей, повеселімося, поки молодії!» – саме такими словами, перекладеними на українську Андрієм Содоморою, починається студентський гімн, який виконує молодь у різних країнах світу.

Дійсно, студентство – прекрасна, радісна та весела пора. Шкода тільки, що після закінчення вишу на багатьох нападає журба, бо немає роботи за фахом. Шкода, що майбутньому поколінню України більшість знань отриманих в університеті так і потрібні у професійній діяльності. Шкода, що маючи великий розумовий потенціал, але тупцяємо по замкнутому колу реформ. Шкода, що не виходить позбутися «совкового мислення» навіть в молодих українців.

Що робити? «Лупати ту скалу!» Тим паче, що позитивні зміни і поступовий прогрес таки є! Врешті-решт, розвиток незалежної держави нагадує не стільки будівництво хатини з нуля, скільки створення скульптури з каменю. Потрібно добре потрудитися, що відділити лишнє для омріяного.

Автор – Дмитро Безвербний