Погані оцінки і бурштин: двом волинським суддям загрожує звільнення

Погані оцінки і бурштин: двом волинським суддям загрожує звільнення

Судді Апеляційного суду Волинської області Тетяна Лівандовська-Кочура і Петро Борсук борються за право носити суддівську мантію. Сьогодні їх немає у штаті реорганізованого Волинського апеляційного суду, вони не здійснюють судочинства, проте отримують заробітну плату і поки що не звільнені. Тетяна Лівандовська-Кочура не впоралася з кваліфікаційними іспитами, а Петру Борсуку дісталося за його рішення у бурштинових справах. 

Про це пише Центр журналістських розслідувань “Сила Правди”.

Тетяна Лівандовська-Кочура у судовій системі з 2003 року. Спочатку була суддею Луцького міськрайонного суду, а з 2012 працює в Апеляційному суді Волинської області. У 2018-ому вона проходила кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді. За результатами складання письмового анонімного іспиту і виконання практичного завдання її не допустили до другого етапу атестації — дослідження суддівського досьє та співбесіди у ВККС.

З 90 максимально можливих балів на іспиті суддя набрала 70,2. Під час практичного завдання, яке максимально можна оцінити у 120 балів, Тетяна Лівандовська-Кочура набрала лише 50, а це менше половини. Тож Вища кваліфкомісія суддів внесла Вищій раді правосуддя подання щодо звільнення волинянки з посади.

27 лютого 2020 ВРП на своєму засіданні повинна була вирішити її долю, але цього не сталося, питання відклали на потім.

Тетяна Лівандовська-Кочура відома тим, що розглядала справу Володимира Мігаса, волинського бізнесмена, який у 2016 році, перебуваючи за кермом у нетверезому стані, збив 16-річного ліцеїста Владислава Андрушківа і намагався втекти з місця пригоди.

Колегія суддів у складі Віктора Гапончука, Тетяни Лівандовської-Кочури та Петра Борсука, розглядаючи справу в апеляції, замінила 4,5 роки за гратами на умовний термін. Це збурило суспільство і активісти прийшли до суду за поясненнями. Відповідати за всю колегію суддів довелося Тетяні Лівандовській-Кочурі. За її словами, рішення прийняли на користь батьків і покаліченого хлопця:

«Вони просили суд надати можливість винній особі оплатити лікування дитини. Як на мене закон Божий таки вищий».

Акція під Апеляційним судом Волинської області через рішення у справі Володимира Мігаса. Фото ІА «Волинські новини»

50 судових рішень, постанова Кабміну і 10 тисяч євро. Як суддя Борсук «захищався» від ВККС

Колега Тетяни Лівандовської-Кочури Петро Борсук, хоч і добре склав іспити, проте також рекомендований ВККС до звільнення. Під час співбесіди служителю Феміди нагадали про рішення, якими він звільнив від відповідальності осіб, що намагалися вивезти до Польщі український  бурштин.

Обидва випадки були розглянуті у першій інстанції Любомльським районним судом. Один стосувався перевезення у колесі-запасці 13 кілограмів бурштину, другий – 12 кілограмів — у спинці водійського сидіння і під ним.

Любомльський суд визнав порушників винними, постановив конфіскувати бурштин та сплатити штрафи. Однак в апеляції Петро Борсук виправдав «експортерів» і повернув їм дорогоцінне каміння. У рішеннях він спирався на постанову Кабміну від 2012 року, яка дозволяє вивезення за кордон дорогоцінного каміння, якщо його сумарна вартість не перевищує 10 000 євро.

Усе це трапилось у період «бурштинової лихоманки» на Волині та Рівненщині. Тож поблажливість служителя Феміди не залишилась поза увагою ЗМІ. Рух «Чесно» надіслав інформацію отриману з відкритих джерел до Вищої кваліфікаційної комісії суддів. Тож співбесіда в рамках кваліфікаційного оцінювання 18 березня 2019 року видалась для Петра Борсука непростою.

Далі подаємо без змін уривок співбесіди з Петром Борсуком:

— Я надав вам, яка судова практика по Волинській області. Там понад 50 рішень судів. Я прийняв всього два рішення. І взагалі постанова Кабміну від 2012 року…., — почав пояснювати свої рішення членам колегії ВККС суддя Борсук.

— Цей документ регулює той порядок, як я розумію, коли дорогоцінне каміння перевозиться у законний спосіб: людина зайшла, задекларувала, не приховала, – коментують члени ВККС.

— Ну, до 10 тисяч дозволяється вивозити за межі України.

— Ну, люди їхали з цим камінням. В одного захований і в другого захований той бурштин. У вашому рішенні про це ні слова не сказано.

— Матеріали справи не свідчать про те, що це каміння було десь сховане.

— Ну, в рішенні суду першої інстанції це сказано. Я ж вам прочитав. «3 листопада 2016 року інспектором Волинської митниці складено протокол про те, що особа слідуючи через державний кордон України через митний пост «Ягодин» смугою руху «Червоний коридор», намагалася перемістити з приховуванням від митного контролю дорогоцінне каміння бурштин вагою 13 кілограм загальною вартістю 67 тисяч, яке знаходилось в ніші для інструментів під сидінням водія і в запасному колесі, що знаходилося під іншим автомобілем».

— Ну, я вийняв судову практику і в Закарпатській, і в Івано-Франківській, і в Львівській області. Ось є рішення, які підтверджують про те, що це… цей товар не вилучений з обігу, його вартість не перевищує 10 тисяч євро і така практика…

— Для чого його було ховати? Ну, везеш до 10 тисяч, то й вези. Ні, сховано ж було! На вашу думку, ці товари підлягали письмовому декларуванню, чи не підлягали взагалі?

— Ну, якщо рухається на «Зелений коридор», то внаслідок вчинення певних дій.

— Там «Червоний коридор» був.

— Якщо червоний, то внаслідок усного…

— Але ж він і усно не заявив, що він везе бурштин!

[…]

— Ви ж Митний кодекс відкривали? Відкривали! Як звучить стаття бачили?

— 489-а Переміщення через митний кордон з приховуванням або способом, який утруднює…

— І шо ж така за практика у вас у суді?

— Я ж вам надав 50 рішень судів першої і апеляційної інстанцій.

— А ви як вважаєте, колесо це предмет призначений для законного перевезення бурштину через кордон?

— Не призначене.

— Я подивився ваші рішення і ніде ви за переміщення ну, ні слова не кажете, що це приховано перевозили. Йде тільки сухе посилання на постанову Кабміну про те, що от маєш на суму до 10 тисяч євро і вези шо хочеш. Ви хоч щось толкове, внятне можете сказати з цього приводу. Вас про це хтось просив?

— Ні.

— Погрози може якісь були?

— Не було погроз. Я надав вам 50 судових рішень, з яких вбачається що саме і зараз практика йде, що якщо було більше 10 тисяч, то конфісковували товар і стягнення були…

— Чи намагалися ви з’ясувати, чи мала можливість митниця за таких обставин оцінити кількість і вартість цього бурштину, якщо він не пред’являвся? Людина везе бурштин. Вона повинна мати довідку звідки він. Ціна його, що він не перевищує..

— По постанові Кабміну, якщо товар перевищує, то він має надати довідку.

— Це означає, що вартість товару до перевезення за кордон має бути відома.

— Це ж не один я приймаю такі рішення. Весь суд приймав таке рішення. Ми радилися на засіданні палати і прийняли такі рішення.

— Ми намагаємось встановити, які дії ви вживали для з’ясування обставин, знаючи, що ваше рішення остаточне.

— Я всіх дій вживав.

 Якщо виходити з верховенства права, яка була легітимна мета переміщення через кордон, як потім з’ясувалося, легальної кількості бурштину приховано???

— Я моніторю практику про всій Україні…

— Вибачаюсь, але сьогодні у вас співбесіда, а не у всієї судової практики! Ви ж рішення самостійно приймали.

Далі екзаменатори попросили прокоментувати рішення у справі депутата Волиньради Романа Микитюка, якого суд першої інстанції визнав винним у вчиненні правопорушення пов’язаного з корупцією. Микитюк голосував за поділ лісів на користь власної фірми «Аміла».

Під час розгляду справи в апеляції «знайшлась» заява Романа Микитюка, яку він нібито подав до загального відділу Волинської обласної ради перед пленарним засіданням. Тож, на думку судді Борсука, після цього обранець громади мав повне право разом з іншими депутатами голосувати за рішення на свою користь. Петро Борсук скасував постанову Луцького міськрайонного суді і звільнив Микитюка від відповідальності. Згодом прокуратура відкрила кримінальне провадження за постановлення суддею завідомо неправосудного рішення.

— Його притягнули до корупції вважаючи, що він, будучи депутатом, проголосував за рішення. Як було встановлено під час апеляційного розгляду, він повідомив обласну раду про конфлікт інтересів. Згідно закону, якщо людина повідомила про конфлікт інтересів, то вона має право на здійснення своїх представницьких функцій. Він повідомив обласну раду про конфлікт інтересів. Зараз я вам надам це повідомлення, — пояснював членам ВККС своє рішення суддя Петро Борсук.

— А де ж посилання на цю заяву, від якого вона числа? Цього немає у вашому рішенні! Це треба писати в рішенні було, а не нам сюди заяву приносити, — зауважили екзаменатори.

В результаті співбесіди колегія ВККС постановила, що суддя Петро Борсук не відповідає займаній посаді і внесла подання Вищій раді правосуддя з рекомендацією звільнити його з посади.

24 жовтня 2019 питання про звільнення Петра Борсука розглядалося у Вищій раді правосуддя. Доповідач у справі Борсука, член Вищої ради правосуддя Олег Прудивус зазначив, що подання ВККС про звільнення судді має суто рекомендаційний характер. На його думку, кваліфікаційна комісія під час співбесіди лише дала свою оцінку рішенням судді, які не були оскаржені, а отже підстав для звільнення немає.

Засідання Вищої ради правосуддя 24 жовтня 2019 року

«Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами та посадовими особами не допускається. Вища кваліфікаційна комісія не наділена повноваженнями встановлювати  або оцінюватиа обставини справи, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, перевіряти законність та обґрунтованість судових рішень. Виключне право має відповідний суд. Рішення суддів не можуть підлягати перегляду за межами апеляційних або касаційних процедур. Дисциплінарна відповідальність суддів не повинна поширюватися на зміст їх рішень», — зазначив доповідач Олег Прудивус.

Дали слово і самому Петру Борсуку. Спершу суддя почав розказувати про те, як волинський аграрій, депутат Роман Микитюк засадив лісами непридатні, заболочені землі, але члени Вищої ради правосуддя попросили його сконцентруватися на висловленні власної позиції щодо процесу кваліфікаційного оцінювання його професійних якостей.

«Мною заявлялось клопотання про долучення до суддівського досьє судової практики у даній категорії справ судами України. Однак комісія відхилила клопотання, пославшись на те, що, цитую: «Вони не розглядають судову практику на території України, а вирішують питання щодо постановлення рішень конкретним суддею». Що також свідчить про непрозорий, упереджений, дискримінаційний підхід колегії у співбесіді зі мною і є істотним порушенням моїх прав. При прийнятті цих доленосних для мене рішень, я не порушував критеріїв доброчесності і професійної етики. Рішення набрали законної сили. Вони не скасовані. Мною не було порушено прав та свобод людини», — зазначив Петро Борсук — Я був усунутий від здійснення правосуддя без будь якого правового рішення. Вже більше як рік я не здійснюю ніякого правосуддя. Я усвідомлюю і розумію, що боротьба зі злочинністю і з корупцією це є першочергове завдання правоохоронних органів, але все це треба робити в рамках закону з дотриманням прав та свобод людини. З 92-го року я працюю в судовій системі, 17 років — на посаді судді. Жодних стягнень за цей період я не маю. Прошу Вищу раду правосуддя відмовити в рекомендації ВККС».

Вища рада правосуддя пішла у нарадчу кімнату, але остаточного рішення щодо звільнення чи поновлення повноважень судді Апеляційного суду Волині Петра Борсука так і не ухвалила. Відклали справу до кращих часів.

До слова, Петро Борсук також звернувся до Касаційного адмінсуду щодо скасування висновку Вищої кваліфкомісії.

Сьогодні Петра Борсука і Тетяни Лівандовської-Кочури немає у списку суддів Волинського апеляційного суду. Однак вони вже подали електронні декларації, у яких вказують суддівські посади і відповідну заробітну плату.

Аби з’ясувати їхнє становище, «Сила правди» звернулася до прес-служби суду. Там повідомили, що вони не зараховані до штату Волинського апеляційного суду і водночас… не звільнені. Обоє залишилися єдиними суддями в остаточно не ліквідованому Апеляційному суді Волинської області. А що, так можна було?


Матеріал виготовлено Центром журналістських розслідувань «Сила правди» в рамках проекту підтриманого National Endowment for Democracy

Автор: Оксана Петрук