Оновлення суддівського складу на Волині: кого переатестовують?

Оновлення суддівського складу на Волині: кого переатестовують?

Раніше ми писали про тих суддів із Волинської області, які вже пройшли кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді. Нагадаємо, що під час судової реформи усі судді мають пройти цю процедуру у Вищій кваліфікаційній комісії суддів (ВККС). Ми показали, що до тих служителів Феміди, які вже це зробили – є багато питань з приводу їхньої доброчесності. Не менше запитань і до тих суддів, які проходять процедуру оцінювання зараз чи будуть це робити в найближчому майбутньому.

Станом на середину вересня 88 волинських суддів досі не пройшли оцінювання на відповідність займаній посаді у ВККС.

Відповідь ВККС щодо списку волинських суддів оцінювання, щодо яких ще не завершене

ПЕТРО БОРСУК – СУДДЯ, ЯКИЙ ПРИХОВАВ ВІД ВККС КРИМІНАЛ

Суддя Петро Борсук, Фото: Волиньпост

Суддя Петро Борсук в період 1992 – 2002 року був консультантом Камінь-Каширського районного народного суду Волинської області. У 1999 році він закінчив Національну юридичну академію імені Ярослава Мудрого. Власну суддівську кар’єру Петро Павлович розпочав у 2002 році, коли його було призначено на посаду судді Камінь-Каширського районного суду Волинської області. Натомість свою нинішню посаду судді Апеляційного суду Волинської області Борсук Петро отримав у 2010 році.

Варто також відзначити, що він вже проходив співбесіду у ВККС, і щодо нього Комісія оголосила перерву, тож оцінювання Петра Борсука триває досі.

У більшості випадків ВККС оголошує перерву стосовно тих суддів, до яких є питання з приводу їхньої доброчесності. То ж які питання можуть виникнути до судді?

Наприклад, у 2017 році щодо нього було відкрите кримінальне провадження за винесення ним завідомо неправосудного рішення у справі про адміністративне корупційне правопорушення депутата Волинської обласної ради, екс-керівника Ягодинської митниці, Романа Микитюка. На думку слідчого, суддя Апеляційного суду Волині Петро Борсук 2-го лютого 2017 року виніс завідомо неправосудну постанову, якою скасував постанову Луцького міськрайонного суду від 29 грудня 2016 року та закрив провадження у справі про притягнення депутата Волинської обласної ради, колишнього начальника Ягодинської митниці Романа Микитюка до адміністративної відповідальності за порушення законодавства щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів.

Однак подаючи своє досьє до Вищої кваліфікаційної комісії суддів, він зазначає, що проти нього не було порушено жодної кримінальної справи.

Також Петро Борсук відомий тим, що скасував рішення Любомльського районного суду Волинської області у справі про незаконне перевезення бурштину.

У своїй декларації родинних зв’язків суддя зазначив дочку – Катерину Борсук. Донедавна вона працювала на посаді головної спеціалістки Камінь-Каширського районного суду Волинської області. Петро Борсук також вказав сестру своєї дружини – Любов Мельник, яка з 2011 року працює на посаді заступника керівника апарату Камінь-Каширського суду.

Є питання до судді і з приводу його електронних декларацій. В період 2012- 2017 років Петро Борсук заробив 1,5 мільйона гривень. Його дружина Тетяна Борсук за аналогічний період отримала 500 тисяч гривень доходу.

У декларації за 2017 рік суддя вказує, що з 2015 року суддя користується службовою квартирою у Луцьку.

Серед іншого нерухомого майна Петра Павловича та його дружини  – три земельні ділянки у Камінь-Каширському, Заліссі та Заборолі. Також він задекларував три об’єкти незавершеного будівництва: житловий будинок (площа 143 кв.м.) та господарські будівлі (площа 156 кв.м.) в Камінь-Каширському, житловий будинок його дочки в Голишеві площею 115 кв.м.

СУДДЯ МАЙДАНІВЦІВ, ЯКОГО МОГЛИ ЗВІЛЬНИТИ ЩЕ У 2015-МУ

Суддя Віталій Ковтуненко. Фото: «Громадське.Волинь»

Віталій Ковтуненко є чи не найбільш відомим суддею Волинської області. Свою кар’єру він розпочав у 2006 році з посади судді Горностаївського районного суду Херсонської області. Натомість суддею Луцького міськрайонного суду він став лише у 2011 році.

Віталій Ковтуненко є фігурантом ряду скандальних історій. Зокрема, саме він був слідчим суддею у кримінальних справах проти чотирьох активістів Євромайдану: Майї Москвич , Ігоря Гузя , Володимира Бондара та Миколи Собуцького. Більшість цих осіб отримали домашній арешт.  

Крім того, прокуратура намагається притягнути Віталія Ковтуненка до кримінальної відповідальності. Його обвинувачували за ч. 1 статті 366 (службове підроблення) та ч. 2 статті 375 (завідомо неправосудні рішення) Кримінального кодексу України.

Якщо ми відкриємо декларацію Віталія Ковтуненка за 2017 рік, то побачимо, що у нього немає жодного нерухомого майна. Можна подумати, що він проживає в своїх автомобілях. Однак це не зовсім так. Місцеві медіа називають Віталія Ковтуненка цивільним чоловіком волинської судді Віри Смокович. Так от, матір цієї судді у 2012 році стала власницею будинку в селі Липини неподалік Луцька площею 169 кв.м. Суди різних інстанцій декілька разів визнавали незаконність заселення цього будинку родичами судді. І коли законні власники та громадські активісти прийшли до цього будинку, щоб розібратися на яких підставах Смоковичі там проживають, то їх застав ще один «сюрприз». Там вони застали Віталія Ковтуненка. Ні факт спільного проживання Віталія Ковтуненка та Віри Смокович, ні право користування цим будинком не відображені у їхніх деклараціях.

«Сила правди» вже розповідала історію судді Віри Смокович, яка вже пройшла кваліфікаційне оцінювання у ВККС. Лише нагадаємо, що за інформацією декларації родинних зв`язків, більшість родичів волинської судді теж працюють в органах державної влади.

У 2015 році Вища кваліфікаційна комісія суддів України за результатами дисциплінарного провадження прийняла рішення направити рекомендації до Вищої ради юстиції про звільнення Віталія Ковтуненка.

Втім, Контуненко одразу ж пішов до Вищого адміністративного суду, заступником якого працював родич його цивільної дружини – Михайло Іванович Смокович. І вже 23 листопада 2015 року суд визнав протиправним та скасував рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Базуючись на цьому рішенні суду Вища рада юстиції відмовилася звільняти Ковтуненка. В такий спосіб Віталій Ковтуненко зберіг свою посаду. Однак, давайте ще раз поглянемо на ряд порушень, які ВККС знайшла у його діяльності:

  • істотні порушення норм процесуального права та недбалість слідчого судді Ковтуненка В.В.
  • істотне порушення норм кримінального процесуального законодавства слідчим суддею Ковтуненком В.В. і неналежне виконання обов’язків судді під час розгляду клопотань слідчих органів про застосування запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту (справи учасників Майдану)
  • наявність у діях судді Ковтуненка В.В. одноразового грубого порушення правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя. Так, порушивши Правила дорожнього руху, суддя Ковтуненко В.В. відмовився надати інспектору Державної автомобільної інспекції посвідчення водія та документи про право власності на автомобіль і, вважаючи неправомірною зупинку його автомобіля, продовжив рух.

Таким чином Віталій Ковтуненко міг бути звільненим ще у 2015 році. Однак цього не сталося, і не виключено, що через сприяння його родичів. За цей період (2015-2017 роки) суддя отримав майже півмільйона гривень зарплати із коштів українських платників податків. І лише у 2018 році Вища кваліфікаційна комісія суддів України знову має всі шанси звільнити Віталія Ковтуненка в процесі кваліфікаційного оцінювання.

АНАТОЛІЙ ПАХОЛЮК – СУДДЯ ЛУЦЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ

Суддя Анатолій Пахолюк. Фото: Волинь 24

Свою роботу суддею Анатолій Пахолюк розпочав 16 квітня 2010 року, коли його призначили на посаду судді Луцького міськрайонного суду Волинської області строком на п’ять років. Строк повноважень судді закінчився 16 квітня 2015 року. Тому вже у вересні 2015 року Вища кваліфікаційна комісія суддів України рекомендувала його перепризначити. На той час призначити суддю мала б Верховна Рада, однак після судової реформи вона втратила це право. Тому вже в 2017 році Вища рада юстиції знову вирішила внести подання вже Президентові України про призначення Анатолія Пахолюка на посаду судді Луцького міськрайонного суду Волинської області. І того ж року Президент призначив його суддею.

У своєму інтерв’ю у 2016 році Анатолій Пахолюк говорив, що «доходи суддів мають бути зразково прозорими та відкритими». Однак саме до статків судді і виникає найбільше запитань.

Наприклад у 2017 році суддя задекларував 25% власності квартири в Луцьку, площею 178 кв.м. Отримав він право власності у 2012 році, а тому мав би вказати це житло і у деклараціях за 2012-2014 роки. Проте цього Анатолій Пахолюк не зробив. Та його мати Валентина Пахолюк, яка також донедавна була суддею і є співвласницею квартири – у своїй декларації за 2014 рік цю нерухомість вказала.

Також з 2011 року Анатолій Пахолюк користується автомобілем своєї матері – «TOYOTA RAV4» 2008 року випуску. Однак і це майно він не вказує в своїй декларації за 2014 рік.

Проживає суддя у будинку в селі Боратин під Луцьком, площею 236 кв.м. Гроші на будинок, за словами Пахолюка, він отримав в позику. 15 тисяч євро йому дала його матір-суддя, ще 15 тисяч євро позики задекларувала його дружина, яка в свою чергу отримала кошти від своєї мами. Окрім нерухомого майна, суддя має і автомобілі. Зокрема він задекларував «BMW X3» 2011 року, та користування автомобілем «Nissan Leaf», яке належить його тещі.

Батько судді Михайло Пахолюк жодним бізнесом не займається, тож чи міг фінансово допомогти родині придбати і квартиру на 178 кв.м., і добудувати сину будинок – під питанням. За нашою інформацією, він працював на комунальному підприємстві «Луцькводоканал». Матір Анатолія Пахолюка – суддя Господарського суду Волинської області, проте у 2018 році звільнилась. Брат судді Олександр Пахолюк працює першим заступником начальника Управління державної міграційної служби України у Волинській області.

Батьки дружини судді мають у своїй власності будинок та автомобіль. У 2015 році Олена Пахолюк користувалася будинком своєї матері Ніни Демкович у Липинах площею 317 кв. м. Також Ніна Демкович дала дочці вже згадані 15 тисяч євро та право користування автомобілем «Nissan Leaf». Пані Ніна, за даними відкритих реєстрів, жодним бізнесом не займалася, як і її чоловік Василь.

НАТАЛІЯ СУШИК – ГОЛОВА ШАЦЬКОГО РАЙСУДУ, ЯКУ ЗЛОВИЛИ НА ХАБАРІ

Суддя Наталія Сушик. Фото: Волинська газета

Кваліфікаційне оцінювання повинна пройти і суддя Наталія Сушик. Сушик (дівоче прізвище Храновська) Наталія В’ячеславівна призначена на посаду судді Шацького районного суду Волинської області 21 вересня 2005 року (строком на п’ять років). А вже постановою Верховної Ради України від 9 вересня 2010 року обрана безстроково. Головою суду Наталія Вячеславівна стала у 2017 році.

Про Наталію Сушик активно заговорили ціьогоріч, коли працівники Національно антикорупційного бюро спіймали її на отриманні хабара. У ЗМІ фігурує цифра у 10 тисяч доларів.

Після цього керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Назар  Холодницький звернувся до Вищої ради правосуддя про тимчасове відсторонення її від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності. Це клопотання було задоволено.

Втім, відкрите проти неї кримінальне провадження не заважає їй намагатися стати суддею Верховного суду України. Саме тому вона подала відповідну електронну декларацію 7 вересня 2018 року.

Чоловік судді Олексій Сушик працює нотаріусом. Свого часу він балотувався до Луцької міськради.

Дохід Олексія Сушика від своєї професійної діяльності доволі скромний: в період 2014-2017 років він зробив 214 тисяч гривень. Однак саме він є власником будинку у Луцьку площею 219 квадратних метрів вартістю 579 тисяч гривень.

Сама ж суддя працює в Шацьку і орендує скромну кімнату на 20 кв.м. з 2017 року. Однак тут виникає запитання, де вона проживала у Шацьку до цього, адже іншого майна, де вона могла б жити в цьому місті у її деклараціях за 2015 та 2016 роки не вказано.

Всі вищезгадані нами судді невдовзі мають пройти кваліфікаційне оцінювання. Сподіваємося, що Вища кваліфікаційна комісія суддів врахує наведені факти та прийме справедливе рішення щодо цих служителів Феміди.

Андрій ПАСІЧНИК, Аріна КРАПКА

Матеріал виготовлено Центром журналістських розслідувань «Сила правди» в рамках проекту підтриманого National Endowment for Democracy