Незрячий, але не сліпий

Лучанин Василь Бубенщиков – учасник першого Ланцюга Єднання, що відбувся 21 січня 1990-го року.

У той час Василь Васильович вже викладав історію України у російськомовній школі, був кореспондентом радіо «Свобода», працював над кандидатською з філософії, був активним громадським діячем, учасником Народного Руху України. Він «вивішував» перші жовто-блакитні стяги, «валив» Леніна у Луцьку, брав участь у фестивалях авторської пісні «Оберіг».

Василь Васильович незрячий з дитинства (наслідок невдалої операції на очі). Однак це не стало на заваді щоб здобути дві освіти, опанувати комп’ютер, навчитися грі на гітарі, зрештою одружитися і виховати двох синів, один з яких є бійцем штурмової роти батальйону «Айдар».

Дивно спостерігати, як Василь Бубенщиков демонструє на ноут-буці фотографії з АТО. Це викликає щире захоплення і думки про те, як інколи люди вигадують сотні причин для виправдання своїх численних «не можу».