«Наші люди все одно чекають чуда»: як ставляться спікери Бандерштату-2019 до митців у політиці

В Україні мистецтво перетікає у політику, політика перетікає у мистецтво. Зважаючи на події, які відбулися останнього року, ми вирішили запитали у діячів культури, куди рухаються українські митці? Поділилися своїми думками з «Громадським. Волинь» спікери фестивалю «Бандерштат-2019».

 

  • Як ви ставитеся до того, що люди мистецтва йдуть у політику?

 

Сергій Мартинюк:

Фото Дмитра Павловського

«Я спокійно до цього ставлюся. Головне, щоб вони розуміли для чого вони туди йдуть, і чи є їм що сказати не лише як митцям. Якщо ти йдеш у політику, то маєш презентувати інтереси певних людей, а ще – нести певну програму змін». 

Ірена Карпа:

Фото Ірини Кабанової

«Я ставлюся, як до суїциду. Якщо ти співак чи письменник і підеш у політику, в тебе є 95% шансів на те, що тебе зненавидять. Навіть, якщо ти будеш класним, як сталося з деякими депутатами попереднього скликання. Були люди, яких я знала ще з Майдану, які реально за ідею щось робили, і вони якесь там шосте місце отримали. Це дуже сумно. 

Наші люди все одно чекають чуда, що прийде чарівник і роздасть кожному по «Теслі» і все буде класно, будемо плавати у зефірі з шоколадом. Ну, ні, такого не буде. Це завжди робота, завжди на це йде час».

Іван Семесюк: 

Фото Тетяни Бондарюк

«Я не бачу жодного митця у політиці. Ідуть шоумени, естрадні виконавці, а не істинні митці, як, скажімо, академічні чи художні авторитети».

Макс Кідрук: 

Фото Ігоря Дині

«Нормально. Я погано ставлюся до того, що хтось вважає доречним вирішувати за іншого, куди йому йти чи не йти. Якщо хтось приймає рішення, що він краще реалізує себе чи зробить щось важливе, займаючись політикою, а не культурою, літературою, музикою чи мистецтвом – я до цього ставлюся дуже спокійно».

Олександр Ірванець: 

Фото Ірини Кабанової

«Хто хоче – нехай іде. Я не знаю, як до цього ставитися. Доки сам не йду, я не маю права робити людям зауваження і наставляти їх на путь істинний. 

За моїми власними спостереженнями, навіть першорядним українським поетам, які були народними депутатами, політична діяльність не приносила користь у творчості. Очевидно, вони приносили певну користь, голосуючи за потрібні законопроекти».

Павло Коробчук: 

Фото Тетяни Шавловської

«Я за те, щоб люди йшли у політику з будь-якої сфери, зокрема, культури. Важливо, щоб ці люди цікавилися, повністю заглиблювалися у політичне життя ще до вступу в нього. Важливо, щоб вони займалися саме своїм профілем. Наприклад, у Верховній Раді, йшли у комітет культури йшли, якщо вони до цього нею займалися. Я абсолютно за це».

Сергій Жадан: 

Фото Андрія Петріщева

«Політика не є закритою кастою, не є закритим орденом. У нашій країні, слава Богу, це відкрита територія, куди може зайти будь-хто».

Юр Іздрик: 

Фото Павла Петрука

«Кожному вільна воля. Я до політики ставлюся без особливої цікавості. Не знаю, що там може робити людина мистецтва чи культури».

 

  • За яких умов Ви б пішли у політику?

 

Юр Іздрик:

«Ні за яких».

Павло Коробчук: 

«Я, певно, теж пішов би у політику. Це нормально. За умови, якщо я особисто значно більше буду знати про ці всі законотворчі процеси».

Сергій Мартинюк: 

«Я би пішов за умов, якби в мене був належний рівень економічної освіти і розуміння того, як змінювати економічні показники на краще».

Фото Макса Тарківського

Олександр Ірванець: 

«Ну, хіба, якби сказали, що весь світ валиться, Ірванець, без тебе не виживемо. А за інших умов – ні».

Макс Кідрук: 

«Наразі, ні за яких. Я щасливий усвідомлювати себе там, де я є. Я люблю те, що роблю. Я обожнюю займатися тим, чим я займаюся, тому зараз – за жодних обставин».

Ірена Карпа: 

Фото Андрія Петріщева

«Це швидше була би культурна політика. Я би не заходила на територію, де я не професіонал. Я все ж займалася державною діяльністю у плані культурної дипломатії. Це те, що я роблю добре, на мою думку, і мені вдалося зробити хороші проекти. Можливо, через деякий час я би цим зайнялася, можливо, в іншому форматі».

Іван Семесюк: 

«Напевно, я би сам не пішов, тому що я би щось вкрав би обов`язково, і заподіяв би багато лиха нашій замученій країні. Я був би не ефективний на своєму місці. 

Політикою мають займатися професіонали, справжній політичний клас, котрого, напевно, досі немає або він формується. А художник має малювати картини». 

 

  • А Вам пропонували йти у політику?

 

Юр Іздрик: 

«Ні».

Павло Коробчук:

«Ні, мені не пропонували йти у політику. Принаймні, я не пригадую. На тверезу голову такого не було на моїй пам`яті».

Сергій Жадан: 

Фото Макса Тарківського

«Мені пропонували».

Ірена Карпа: 

«Кілька політичних сил пропонували мені з ними піти. Я розумію, що аби бути чесним депутатом, ти маєш проводити весь свій час у приймальній, вирішувати справи. У тебе не залишиться часу ні на творчість, ні, особливо, на сім`ю. Я до такого не готова.  А якщо у «пів ноги» щось робити – я не бачу сенсу, тому що це не та держава, де можна спокійно сидіти і отримувати за це зарплатню».

Сергій Мартинюк: 

«Ні, тільки пропонували на концертах політичних грати».

Макс Кідрук: 

«Я вже йшов 2012 року. Очевидно, що пропозиції є, але я відмовляю».

Олександр Ірванець: 

Фото Валентини Поліщук

«Страшно згадати, коли мене хотіли висувати кандидатом у депутати ще в якомусь 1991 році, тоді валився Радянський Союз. На щастя, я пояснив людям, що це абсурдна ідея».

Іван Семесюк: 

«Ні звичайно, у мене не той калібр – це раз, по друге, я достатньо контркультурна людина».

Як бачимо, думки митців кардинально різняться. Якщо в Україні люди культури і готові йти у політику, то за умови, що матимуть спеціальні знання та працюватимуть у повну силу в своїй же сфері – культури.

Текст — Анастасія Хазова, відео — Юлія Карманська