«Місце, де два мільйони зрадників, не може бути домом», – кримчанин

Саша «Борн» – боєць полку «Азов». Жив 22-річний хлопець в Криму, проте після анексії острова звідти виїхав. Нещодавно переїхав до Луцька разом із своєю собакою Бурею.

Для «Борна» війна почалась з кінця серпня 2014 року, коли українські військові потрапили в Іловайський котел. Каже, більше не зміг сидіти на місці і пішов в «Азов». Там вже воювали його товариші з Криму.

«Пішов туди, тому що там були мої знайомі кримчани. Також для мене було важливо, що наше керівництво ніколи нас не «кидало». Так, щоб нас десь залишили і забули про нас, то такого не було. Завжди була підтримка. Ти знав, куди ти йдеш та для чого», – каже боєць.

«Борн» розповідає, що Мінські угоди – це лише для відволікання уваги цивільних. Його обурює те, що влада взагалі йде на якісь перемовини з ворогом.

«Мінські домовленості то так, для цивільних десь в Луцьку, щоб вони собі сиділи і думали, що в нас перемир’я. Це слова, не більше. Якщо подумати, то ДНР, ЛНР – це терористичні організації. Як можна припиняти вогонь в односторонньому порядку на переговорах з терористичною організацією. Це абсурд», – зазначає хлопець.

«Я закінчив службу через декілька місяців, коли «Азов» вивели з Широкиного. Я йшов добровольцем, я не йшов ставати регулярним солдатом. Я здобув досвід, навчився, але я не йшов служити, я йшов захищати країну. Для себе я зробив висновок, що зараз буду кориснішим в громадській діяльності», – каже «Борн».

Саша розповідає, що жив деякий час у Львові, проте вирішив переїхати до Луцька. Тут має друзів та побратимів. Каже, що за Кримом не сумує.

«Дім – це впершу чергу люди, які тебе оточують. А там ці люди – це два мільйони двісті тисяч зрадників. Як вони можуть бути домом», – додає хлопець.