Луцька вікканка розповіла про християнство та Рогатого бога, і що у них спільного

Пошук сенсу життя — вічне питання людства, питання, яке визначає нашу духовність. А її, відповідно, ми проявляємо у своєму віросповіданні, або ж у його відсутності.

У складні часи, які переживає наша держава, питання духовності є надзвичайно актуальним та гострим для суспільства. Хтось вірить у Христа, для когось головним є Аллах або ж Будда. Але є менш відомі вірування, які також мають своїх прихильників. Нам стало дуже цікаво поспілкуватися із сучасними представниками цих рідкісних релігій, тому до розмови ми запросили чи не найвідомішу вікканку в Луцьку, а також у буденному житті відому журналістку – Оленку Кузьмич.

Олена Кузьмич – людина, яка встигає працювати на кількох роботах, виховувати дитину та, навіть, знаходить час на сон. На її сторінках в соцмережах пости про релігію вікканства мирно співіснують з новинами про децентралізацію, світлинами яскравих моментів життя та власними роздумами.

Привіт, Оленко!

– Привіт!

У Луцьку ти маєш образ такої дуже веселої, усміхненої дівчини, як тобі вдається тримати цей настрій щодня?

– Ооо, це дуже важке питання. Насправді, є дні, коли я приходжу додому, заходжу і лягаю в ліжечко. Напевно, мене дуже надихає моя сім’я, раніше мене надихав мій чоловік, зараз – мене моя маленька донечка. Вона, напевно, надихає мене робити світ кращим, і заради неї я часто встаю на роботу вдень і вночі і роблю якісь зміни.

Можливо, це якось пов’язано з вікканством?

– Є така тема, яка називається «жити Віккою», англійською це звучить «living wicca», тобто твоя щоденна робота, будь-яка робота, вона має бути пов’язана з духовністю. Якщо дуже сильно на цьому акцентувати – це можна вставати, кожен день дякувати сонечку, молитися перед їжею, молитися наприкінці дня, молитися перед початком будь-якої справи, запалювати свічки, – але це все трішечки «перекос», як на мене. Коли ми говоримо про якусь повсякденну духовність, то найважливіше – це дякувати. Якщо в нас день пройшов вдало, то подякуємо Всесвіту, силам, Богам, хто в що вірить. Коли ми будемо усвідомлено жити, не робити ритуали заради ритуалів, заради красивостей, а, справді, жити цим, то жити буде легше, і натхнення теж буде більше.

Розкажи трішки детальніше про філософію вашого віровчення.

– Вікканство – це неоязичницька течія, яка ґрунтується на пошануванні природи, вірі в сили природи, вірі в жіноче і в чоловіче божество.

Як ти прийшла до цієї релігії, можливо, твої пошуки тривали довго, ти пробувала щось інше?

– Це треба про мого чоловіка розповідати, що він «ходив» до різних релігій (сміється – ред). Мені днями колега поставила це запитання, і я зрозуміла, що мені дуже важко на нього відповісти. По-перше, мене з дитинства приваблювала природа і її сили. Моя бабуся водила мене до двох берез в нашому парку, де ми обнімали їх, черпали енергію. Потім так сталося, що моя мама і моя бабуся подарували мені книжку «Краткая і практическая астрология для всех». У чотири роки – це прекрасний подарунок для дитини. Воно якось так закрутилося. Я читала Біблію багато разів, але, напевно, я не знайшла там відповідей на свої запитання, відповідно, коли я дізналася про вікканство, то сказала: «О, це те, в що я вірю, і, виявляється, воно ще й якось називається».

Вікканство тобі дало відповіді на запитання, які ти ставила для себе?

– Так!

Які саме?

– По-перше, мені завжди не подобалося, що в Біблії немає Богині жінки, тобто є Бог, є його Син, є Святий Дух, є Діва Марія, але вона не богиня, а мені дуже хотілося Бога-жінку. Всі древні релігії вони мають Бога-жінку або мають священну пару. В християнстві цього немає, тим паче образ жінки дуже применшується: жінка-блудниця, жінка не пара чоловіку, насправді – пара, але вона його спокусила, вона здійснила гріхопадіння. У вікканстві дуже сильне жіноче начало, дуже сильна ґендерна рівність і це один з ключових моментів, чому я стала вікканкою.

Оскільки я християнка, то я буду трішки порівнювати нашу релігію з вікканством. Інститут релігійної свободи стверджує, що десь 70% українців є християнами. Християни вірять в Бога, розкажи ще більш детально в кого вірять віккани?

– Якщо говорити про кількість, дуже важко сказати, скільки віккан в Україні та у світі, але останні американські дослідження показали, що віккани стають панівною релігією серед язичництва після трьох основних авраамічних релігій: християнства, ісламу і юдаїзму. Віккани вірять (важливий момент для християн – посміхається – ред), в … Рогатого Бога. Коли перший раз людям це кажеш, вони трошечки «передьоргуються», це нормальна реакція. І віккани вірять в Триєдину Богиню. Є ще такий постулат, що всі Боги – один Бог, а всі Богині – одна Богиня. Насправді, зв’язок з певним Богом, або певною Богинею, напрацьовується роками. Ти можеш сказати: «Ой, Бастет, вона така класна, вона богиня кішок, я хочу їй молитися, і вона мені буде допомагати», але проблема комунікації. Ти з нею не зможеш зв’язатися, а твоя Богиня чи Бог прийде до тебе набагато пізніше в ході постійної ритуальної практики.

Розкажи про відносини чоловіка і жінки у твоїй релігії.

– В нас, наприклад, можна укласти шлюб на рік і один день. Ні, можна сходити в РАЦС, але ця традиція мені дуже подобається. Це своєрідна практика перевірити стосунки, тільки закріпити їх ритуально. Рік і один день походить з кельської традиції, наприклад, чарівне зілля в міфах вариться рік і один день тощо. Після цього пара каже; «Ок, в нас нічого не вийшло, ми розходимся», може, вони й раніше розійдуться, але після цього року й одного дня пара зможе зрозуміти, варто їм бути далі, чи це, було таке «життя на віру».

Особисто ти використовувала цей прийом «рік і один день»?

– Був дуже веселий момент: ми одружилися з чоловіком, а потім проводили ритуал. Мої гості запитують: «Ой, а розкажи, будь ласка, нам про цей ритуал», кажу: «Ну це шлюб на рік і один день», а мій чоловік такий: «Як на рік і один день, я думав, що на все життя?!». На п’яту річницю ми оновлювали наші обітниці.

– На своїй сторінці у «Фейсбук» ти часто пишеш, що світом правлять символи, чому вони є такі важливі для тебе?

– Вони мають бути важливими для всіх людей, але, напевно, дуже залежить від того, як ми ці символи сприймаємо. Якщо нам дорогу перебігла чорна кішка, і ми будем думати, що день пішов не так, то на нас вплинула чорна кішка, а не ми самі розбили чашку, чи щось зробили. Наша підсвідомість, наші сни, мрії, вони не працюють словами, і те, що нам хоче сказати якась сила зверху, теж приходить не словами, а приходить саме символами. Якщо ми навчимося розшифровувати ці символи, то, по-перше, більше наших мрій буде збуватися, а, по-друге, нам буде легше жити.

Коли мене питають, чи існує магія, я кажу, що магії не існує. Якщо ми дуже вірим в щось, то наші бажання обов’язково здійсняться.

Пентаграма є одним із символів сатанинських рухів, а чому це також і ваш символ?

– Зараз дуже просто: у пентаграми 5 кутів, 4 кути символізують чотири стихії, які важливі для вікан: земля, вода, повітря і вогонь. П’ятий, верхній кут, символізує дух, духовність, розум. Відповідно у вікканську пентаграму можна вписати тіло людини з ногами, руками і головою. Тут важливий момент: дух панує над стихіями. Людина, яка об’єднується з стихіями, дає пентаграму. Якщо ми перевертаємо значок – це вже сатанинська пентаграма, тому що, по-перше, в неї можна вписати козлячу морду, як просте розрізнення, а, по-друге, вже всі кути змістилися і перевернуті. Якщо у вікканському варіанті дух, тобто розум, панує над всім, то тут над всім буде панувати плоть.

Кожен вікканин напрацьовує свою практику сам, але є два моменти, які об’єднують всіх. У віккан немає 10 Заповідей, у них є одна заповідь: роби що хочеш, але пам’ятай про закон триєдинного повернення: якщо ти робиш добро – добро повернеться тобі втричі більше, якщо ти робиш зло – зло теж тобі повернеться. Як на мене, це дуже просте універсальне правило, але тут є ще дуже важливий нюанс: це не тільки для тих, хто тебе оточує правило, це ще й для себе. Якщо ти їси жирну їжу, ти сам собі шкодиш. Цей закон триєдинного повернення змушує думати, як нам так жити, щоб було краще. Є ще «Наказ Богині». Це текст, який був написаний жрицею Гарднера (вікканські традиційні основні переконання, принципи і практика вперше були викладені в 1940-х і 1950-х роках Джеральдом Гарднером і Дорін Вальєнте – ред.), суть «Наказу Богині»,  (там дуже довгий вірш – сміється – ред), він зводиться до того: збирайтеся раз в місяць при повному місяці, якщо є така потреба, танцюйте, веселіться, радійте, робіть ритуали, бо всі ритуали, які ви робите – це шлях любові, тобто це шлях до Богині.

Як ти ставишся до християнських свят, можливо, святкуєш якісь?

– У віккан є свій цикл свят, який ми святкуємо. Спочатку я намагалася ще варіювати, але в якийсь період я відмовилась від святкувань християнських свят, і зараз ми святкуємо наші вікканські свята. Чим більше я вивчаю символи, тим більше я розумію, що християнських свят не існує: немає чистої традиції, в Україні особливо. В Україні християнство і язичницькі елементи настільки сильно сплелися, що дуже важко розрізнити, де християнський елемент, а де язичницький. Наприклад, ми думаємо, що хрест – християнський символ. Ні, хрест – це символ сонця, один з найдавніших. Так само кутя. Кутя – це дуже язичницька страва, тому що в багатьох релігіях саме з таким жертовним зерном  відбуваються певні ритуали, його лишають покійникам. Так само дідух. Для нас – це традиційний символ Різдва.

А як в протестантів: в них немає хреста, в них не варять кутю на Святвечір і немає дідуха – це можна вважати християнським без ніяких сплетінь?

– Я думаю, що так, що це буде більш чистіше ввірування: вони вірять в сам символ без символа, без матеріального підґрунтя, без ікон (це те, що важливо для нас, як українців). До речі, цікава думка, але тоді це має бути дуже велика сила віри, щоб вірити без якихось позначок на стінах.

Чи бували такі випадки, що тебе сприймали якось не так в суспільстві?

– Я звикла до цього, мене, напевно, завжди сприймають якось не так в цьому суспільстві. Я дуже хочу пояснити, що вікканство – це не сатанізм, що вікканство дуже природнє, що вікканство дуже лягає на українські душі. Зараз в мене дуже толерантне ставлення до християнства. Була прекрасна історія з Михаїлом, нашим владикою, коли до мене підійшов його прес-секретар і сказав: «Владика хоче з вами поговорити». І я думаю: «Так, Оленко, зараз тебе спалять на Театральному майдані, настройся, всі через це пройшли». Йду, думаю, ну все, підходжу, замружилася ще, а він каже: «Дякую, –  я розжмурилася, а він каже, – Дякую Вам! – А за шо? – Ви так правильно себе ведете в церкві, ви знаєте, де стояти, ви знаєте, як ходити, знаєте, як відбувається ритуал, всі би так в церкву ходили, ну хусточки немає, ну то таке».

В цей момент я зрозуміла, що рівень моєї толерантності не тільки до християнства, а й до інших релігій доволі високий. Якщо пояснювати, чим відрізняється одна віра від іншої, то потрібно не ненавидіти її, а потрібно адекватно сприймати і пояснювати чому так, а не інакше.

Але все ж таки в тебе дуже часто виникає цей внутрішньо-зовнішній конфлікт?

– Раніше виникав дуже часто, раніше я там пошипіти могла просебе, а може й не просебе. Мені не подобається не в християнстві, мені не подобається в будь-якій релігії, коли люди, вихваляються: «Я цілий рік п’ю, гуляю, а на Водохреще піду скупаюся в ополоночці, і я буду цілий рік знов чистенький, класненький, і я замолив свої гріхи». Мені не подобається лицемірство в будь-якій релігії, і у вікканстві також, і коли люди намагаються показати, що вони є кращими, бо вони вірять в одну силу, а не в іншу.

Свою маленьку донечку ви вже посвятили у вікканство, чи як це називається?

– Зараз поясню. Я вікканка, а мій чоловік тибетський буддист, я хочу, щоб моя донечка вибрала сама свою релігію, бо свобода волі для віккан – це один з важливих постулатів. Приміром, багато людей каже: «А, ти займаєшся магією, приворожи мені отого хлопчика!». Я кажу: «Ні, тому що є свобода волі».

В неї є духовні захисники, в неї є реальні наставники, але я думаю, що вона має сама вибрати свою віру.

Ти коли-небуть допускала такий варіант, що помилялася у своїй релігії, або може в майбутньому допустиш цей варіант?

– Я завжди кажу, що після смерті буде видно, хто був правий, а хто ні. Це чорний гумор, але так, це напевно буде найбільша аргументація, чи правда те, в що ми вірим, чи там взагалі якась порожнеча.

Що ти думаєш буде після смерті? Християни вірять в рай, в пекло.

– Віккани не вірять в пекло, тому що не вірять в диявола. Ключовим завданням є перероджуватися, ставати кращим, перероджуватися і на якомусь етапі переродження з’єднатись з Абсолютом, тобто стрибати, стрибати і з’єднатися з Богом. Пекло і рай – це трошки тупіково: твоя душа, або вічно страждатиме, або вічно насолоджуватиметься, але вона ні там, ні там не буде розвиватися. З точки зору вікканства, в тебе є безкінечна кількість можливостей спробувати ще раз.

Розмовляла Марина БАЛДИЧ, знімкувала Юлія КАРМАНСЬКА