Летимо у прірву чи повільно ростемо: що думають спікери Бандерштату-2019 про розвиток українського суспільства?

Хтось вважає, що історія рухається по спіралі, хтось вважає, що ми переживаємо лише злети і падіння. На фестивалі українського духу Бандерштат-2019, ми запитали в українських письменників та музикантів, куди рухається українське суспільство.

Юр Іздрик

Фото Ігоря Дині

 «Наше суспільство у своєму розвитку дуже відстає від тих, кого прийнято вважати піонерами та передовими. Ну ось і все, що можна сказати. У нас переважають дуже архаїчні форми згруповування людей. То про що це свідчить? Та ні про що. Свідчить про те, що це так і є, і ми з цим живемо.

Немає особливо райдужних уявлень про майбутню Україну, але дякувати Богу живемо не в Росії. На цьому спасибі».

Макс Кідрук: 

Фото Ігоря Дині

«Наразі ми просто летимо у прірву. Невігластво, відсутність не просто відчуття гідності, а навіть відсутність розуміння, що таке гідність – стали нормою. Люди, з якими ще років десять тому в пристойному товаристві ніхто б не вітався, не подавав би руку – зараз займають посади, стали тими, хто вирішує, якою бути цій державі впродовж наступних п’яти років. 

Невігластво і неграмотність не йде сама по собі. Як правило, вона йде у зв’язці з непрофесіоналізмом, з відсутністю відповідних при певній посаді людських цінностей, таких як гуманізм, верховенство права тощо.

Освіта та критичне мислення можуть врятувати ситуацію, але це просто слова. Коли пророкують на посаду Міністра охорони здоров’я чувака, який знімався у «Битві екстрасенсів», то про що ми говоримо, про яку освіту, про яке критичне мислення».

Сергій Мартинюк: 

Фото Макса Тарківського

«На мій погляд, йде вперед. Навіть, якщо ми«пасуємо» у плані політичному і соціальному, наша культура народжує все більше зразків творчості світового рівня, і це круто. Я не зовсім розумію, як Зеленський став президентом, які політтехнології спрацювали, як так сталося, що «Слуга народу» вперше в історії незалежності України таку тотальну більшість довела до Верховної Ради. Я не розумію, але навіть у цьому вбачаю прагнення українців змінювати, рухати щось, не стояти на місці. До чого це призведе – поки важко сказати. Я не хочу з категоричними висновками забігати наперед, поки що спостерігаю за всім.

Що стосується політики, економіки, соціальних речей, то тут нам позбутися бекграунду «совка» дуже важко. Як би там умовно молодому поколінню не хотілося змін, все-таки, є вже певна державна система, яка інколи відмовляється йти в ногу з часом, і, як не крути, обслуговує представників олігархічних кланів».

Сергій Жадан: 

Фото Ігоря Дині

«Мені здається суспільство ходить колами, що мабуть не найгірший варіант. Було б гірше, якби воно зупинилося, і у нас почалася стагнація. Зараз українці шукають себе, Україна шукає себе. Іноді вона робить якісь помилки, іноді, як мені здається, наступає на граблі. Але впринципі сам процес і рух – це важлива річ. Це означає, що ми не заспокоїмося, що ми дійсно хочемо змін, хорошого майбутнього для себе і своїх дітей».

Ірена Карпа: 

Фото Ігоря Дині

«Українське суспільство йде вперед. З`являються нові фестивалі, культурні коворкінги, галереї, бари, тобто така урбаністика сильно йде вперед. Мені здається, з’явилося нормальне усвідомлення культури здорового харчування, здорового способу життя. Наприклад, до Майдану цього всього не було. Зараз стає здоровою модою те, що раніше вважалось поодинокими випадками. Люди почали більше подорожувати, більше говорити іноземними мовами.«Безвіз», як ми бачимо, не привів до того, що люди масово кинулися на заробітки. Я для себе відкриваю українців, як нормальних цивілізованих крутих людей, і ніколи не скажу, що суспільство пішло кудись назад.

Є дуже дивні речі – який роблять люди вибір. Це показує, що суспільство все одно залишається інфантильним, вірить у чудо та красиву картинку, і дозволяє собою маніпулювати. Люди ще досі не навчилися критично аналізувати інформацію. 

Є дебільні рішення, але вони завжди будуть. Існуватимуть інертні маси та прогресивна частина, яка ці маси рано чи пізно потягне за собою». 

Олександр Ірванець: 

Фото Ігоря Дині

 

«Суспільство йде вперед по граблях. Це може така простецька метафора, але в Оксани Забужко є вірш, який починається рядком: «Ця дорога не дуже довга, але вона зі скла…». Зараз у нас ця дорога».

Іван Семесюк: 

Фото Ігоря Дині

«Ми говоримо про те, що ми фігові, у нас все погано, і ми кудись не туди йдемо, але я так не вважаю. Я, може, непогано виглядаю, але мені 40 років. Я бачу, як країна змінилася, як змінився Київ. Я живу реально уже не в тій країні, у якій народився. Вона значно стала кращою. Щодо суспільства, так, це достатньо проблемне суспільство, у нього багато вад, але є і багато переваг. Ми всі — молодці, єдине — нам частіше треба про це говорити.

Наш мотор, як це не трагічно звучить – зовнішня експансія. Вона нас дуже підштовхнула виробляти українську культуру або контркультуру, як я. Мене підштовхнула експансія саме московського культурного продукту. Захотілося свого».

Павло Коробчук: 

Фото Тетяни Шавловської

«Українське суспільство рухається вперед, мислення трішки змінюється. Мені здається, у Києві це помітно значно більше, ніж у регіонах, але від Києва вже триває поширення цієї тенденції.

Щойно йшов Луцьком, пам`ятаю, десь ще були «совкові» будинки, а зараз там уже євробудівлі. Так змінюється і людина: 20 років тому в голові була постсовкова архітектура, зараз — інакше мислення». 

Послухавши митців, бачимо, що думки варіюються від польоту українського суспільства у прірву до руху вперед. Поділіться у коментарях, що Ви думаєте з цього приводу?

Текст — Анастасія Хазова, відео — Юлія Карманська