«Картинка красіва?» – сміх і сльози першої сесії нової Волиньради

«Картинка красіва?» – сміх і сльози першої сесії нової Волиньради

25-го листопада, рівно через місяць від дня виборів, новоспечені депутати Волинської обласної ради провели першу сесію. Одні із сесійною залою лише знайомилися, інші ж мали за честь знайомити. Як пройшла перша сесія обранців громади в матеріалі Сили правди.

Головою Волинської обласної ради 8-го скликання став представник партії «За Майбутнє», експерший заступник міського голови Луцька Григорій Недопад. Його заступники – «свободівець» Юрій Поліщук та представник «Батьківщини» та недавній колега Недопада по Луцькій міськраді Григорій Пустовіт. А детальніше про те, як їх обирали, що обіцяли з трибуни і що робили не так, приймаючи рішення – у репортажі з першої сесії новообраної ради.

«Ну як тобі, красіво?»

Луцьк, 9:40. Київський майдан. Під обласною радою зібралося десь до сотні людей. Стоять з плакатами і прапорами. В руках одних синьо-жовті гумові долоньки, інші підносять до вуст такі ж «патріотичні» дудки і щосили видувають з них немелодійні звуки. Атрибутика явно футбольна, та сьогодні нею не підтримують жодних гравців. Нею кричать «почуйте». Подекуди самостійно відмовляючись слухати.

Останні депутати добігають до ради, лишаючи за спиною невдоволених людей і білі прапори #SaveФОП на тлі безколірного неба. До початку першої сесії Волинської обласної ради восьмого скликання лишається 20 хвилин. Охоронці на вході записують кожне ім’я. Здається, трохи хвилюються – і механічний турнікет заїдає, і ручка перестає писати. Але всередину потрапляють усі. Ласкаво просимо на першу сесію нової Волиньради.

У сесійній залі за 15 хвилин до початку урочистостей вже людно. Значна частина присутніх – преса.

Голова обласної виборчої комісії Іван Лазорко активно кружляє навколо президії – столу на сцені, де згодом займе своє місце новообраний голова Волиньради та його заступники. Але це потім. Зараз хазяйнує Лазорко – групує за фракціями новенькі мандати та переглядає папери. Готується відкривати сесію.

На стільці біля президії великий букет білих троянд. Десь через годину за нього з трибуни коротко подякує усміхнена Ірина Вахович – голова облради попереднього сьомого скликання. Будуть оплески, будуть і обійми.

Спускаюся з президії назад у зал. Спестерігаю, як депутати намагаються розпізнати під масками знайомі обличчя, потім підходять одне до одного і вітають з обранням. На гостьових місцях, що одразу за депутатськими кріслами, – народні депутати України з фракції «За майбутнє» Ігор Гузь та Ірина Констанкевич дещо напружено спостерігають за рештою. Поміж рядами у компанії інших колег прогулюється ще один нардеп – Вячеслав Рубльов. Для них усіх ці стіни рідні, адже звідси починали шлях у Верховну Раду. А тепер завдяки їхнім іменам у Волиньраду потрапляють їхні однопартійці. Згадую промови цієї трійці на форумі прихильників «За майбутнє» у Луцьку. Всі троє говорили про єднання і перемогу. На цій сесії від імені всієї партії вітальне слово говоритиме лише Констанкевич.

Разом з головою партії Ігорем Палицею, Гузь, Констанкевич, Рубльов, а ще Степан Івахів також балотувалися до облради, проте статус народних депутатів на місцевих після перемоги, звісно ж, вирішили не змінювати – повідмовлялися від мандатів облради. Коментарів з цього приводу жодних.

Поки роблю світлини, чую, як очільниця волинського осередку «Європейської Солідарності» Юлія Вусенко напів жартома говорить комусь:

«За майбутнє» тут все заполонило. Половина місць за ними»

Дійсно, з 64 мандатів 22 дісталися саме цій партії. В цей момент, ніби за командою, центральним рядом, який і зайняла команда Палиці, починають передавати фіолетові прапорці. Поки їх кріплять до столів, за моєю спиною опиняється Вячеслав Рубльов. Чую, як він говорить до когось:

«Ну як тобі, красіво? Картинка красіва?»

«Ух, які ми всі одностайні!»

Тим часом Іван Лазорко стає за трибуною і оголошує про початок сесії. Просить присутніх надягти маски і починає свій виступ. Вітає депутатів з обранням, перераховує кілька законів, що визначають порядок роботи ради і переходить до вручення мандатів. Кожен в окремому файлі і з депутатським значком. Обранці волинян по черзі підіймаються до трибуни, тиснуть руку голові обласної ТВК, позують фотографам і повертаються на своє місце.

Отож, «За майбутнє» – 22 мандати, «Європейська Солідарність» – 9, «Батьківщина» – 9, «Слуга народу» – 8, «Свобода» – 7, «Аграрна партія» – 5, «Сила і честь» – 4. До дня першої сесії зареєстрували 63 із 64 депутатів. Одне місце за квотою «Європейської Солідарності» ще залишалося під питанням. Ще двоє депутатів на першу сесію не з’явилися з інших причин, свої депутатські атрибути вони заберуть пізніше.

Лазорко дарує Вахович квіти від імені всієї ради. Дякує за плідну роботу.

Далі коротка інструкція, як зареєструватися в електронній системі для голосування. Озвучення порядку денного і підсумок від Лазорка – обласна виборча комісія за час своєї роботи зекономила 1 мільйон 129 тисяч бюджетних гривень. Згадую, як тижнем раніше він вже ділився зі мною цією новиною, але просив тримати її в секреті до першої сесії.

«Не було ні прибиральників, ні транспортних витрат. Витрати – лише на друк бюлетенів, плакатів, бланків протоколів. Це єдине, за що довелося платити», – так, за словами Івана Лазорка, і вдалося зекономити.

Провівши обрання тимчасової президії, що складається з представників п’яти найбільших фракцій ради, Лазорко передав слово депутату і соратнику по партії Юрію Ройку. Наступні кілька годин сесія проходить вже під його контролем. Компанію йому складають Юлія Вусенко («Європейська Солідарність»), Юрій Поліщук («Свобода»), Андрій Козюра («Батьківщина») та Олександр Сачук («Слуга народу»).

Настає час обирати голову облради. Але до моменту, коли Григорій Недопад з трибуни дякуватиме всім за довіру, ще довго. Спершу депутати голосують за створення лічильної комісії. Далі роблять перерву, аби кожна партія вирішила, хто піде в комісію від неї. Тоді голосування за склад комісії, знову перерва, аби її члени усамітнились в окремій кімнаті та вирішили, яким чином проводити таємне голосування за майбутнього очільника ради. Після цього голосування за прийдешнє голосування і аж тоді воно саме.

Голова лічильної комісії – екснардеп та ексзаступник голови Держлісагентства, а тепер знову депутат Волиньради Володимир Бондар. Він доповідає про рішення своєї комісії, демонструє бюлетені, пояснює де і як голосувати. Кандидат на посаду голови ради аж один. Інтриги немає. Але протокол вимагає таємного голосування – з запломбованими урнами, поважними спостерігачами і синьо-жовтими кабінками.

Перед виступом Григорія Недопада Юрій Ройко пропонує депутатам поставити запитання кандидату на посаду голови ради. Бажаючих немає. Як і у випадку з запитаннями до Бондара і запитаннями взагалі.

«Ух, які ми з вами одностайні», – резюмує Ройко.

В залі сміються. Слово бере лише депутат від «Європейської Солідарності» Сергій Кошарук. Проте запитань не має – лише користується нагодою попросити дати йому слово пізніше.

«Здається, вибори ніколи не закінчаться»

Це вже каже мені колега, спостерігаючи, як депутати по черзі кидають бюлетені до прозорої урни. Обрання голови ради затягується десь на годину. У фойє біля сесійної зали депутати стоять у черзі, аби здійснити волевиявлення. Натовпом у строгих костюмах час від часу прокочується сміх. Члени лічильної комісії вичитують депутатів, що ставлять позначки біля імені Недопада не заходячи до кабінок. Мовляв, порушення це поганий спосіб зекономити час. І все це на тлі дитячих малюнків з краєвидами Луцька.

Зрештою головою Волинської обласної ради майже одноголосно обирають Григорія Недопада – ще донедавна першого заступника міського голови Луцька. За – 60 депутатів. Проти – 1.

Коли голоси підраховано, новоспечений голова підіймається до президії. Ройко поступається місцем. З ним на свої місця повертаються інші четверо тимчасових членів президії. На місці Недопада у сесійній залі хтось лишає цукерку.

Двох заступників голови облради вибирають за такою ж процедурою – висування кандидатур (щоразу по одному претенденту), перерва на засідання лічильної комісії в сусідній кімнаті, поновлення сесії, виступ Бондара, ознайомлювання з бюлетенями, прогулянка до кабінок і прозорих урн, час на каву і знову голосування за визнання результатів дійсними.

Заступниками Недопада стають Юрій Поліщук та Григорій Пустовіт. Дивлячись на президію у новому складі, журналістка з іншого видання говорить мені:

«І чим тобі не стара міськрада? Недопад, Пустовіт і Поліщук. Тільки Поліщук тепер інший»

Між голосуваннями у сесійній залі та біля кабінок фракції по черзі роблять групові фото. Політики роблять селфі, записують відеозвернення та вже пишуть дописи в соцмережах. Хтось із депутатів весело викрикує журналістам:

«Красіво фотографуйте і в газету!»

Недопад помічає, що біля ряду «Свободи» у когось випали гроші. Сміється і каже, що це хороша прикмета – рада буде з грошима.

«Ми вже тричі сьогодні порушили закон»

Якщо за Недопада голосували одностайно, то обрання його заступників проігнорували близько десяти депутатів. Зокрема, вся фракція «Європейської Солідарності». Під час сесії депутати партії Юлія Вусенко та Сергій Кошарук кілька разів наголошували на тому, що попереднього обговорення кандидатів на посади заступників не було. Як і не було оприлюднено на сайті обласної ради проєкт, який визначає, в яких профільних комісіях працюватимуть депутати.

«Ми вже тричі сьогодні порушили закон “Про доступ до публічної інформації”. Виборці, які нас підтримали, мають право знати, що відбуватиметься у цих стінах», – обурилась Вусенко.

Отож, вкотре перерва, аби вирішити проблеми з комісіями. Незадоволені депутати збираються біля президії. Задоволені – роблять селфі на їхньому тлі. Григорій Недопад пропонує зараз прийняти рішення про комісії, а до наступної сесії переговорити з усіма депутатами та внести відповідні правки.

Зрештою склад профільних комісій, у яких депутати працюватимуть впродовж наступних п’яти років, затверджують. Та, ймовірно, зміни ще будуть. Коли проходжуся між рядами, чую як окремі депутати обговорюють, з ким радилися, а з ким ні. Передбачають, що попереду багато цікавого. Тим часом Григорій Недопад оголошує про завершення першої сесії Волинської обласної ради. Оплесків немає. Всі встають. Грає гімн. Останні кадри. Збори. На вихід.

Далі – більше. Далі – п’ять років роботи.

Марія Смик