Хто вони: типові виборці топ-4 кандидатів у президенти?

Хто вони: типові виборці топ-4 кандидатів у президенти?

Цікава інфографіка від НВ про те, хто є типовим виборцем для топ-кандидатів. Хочу розписати трохи більш суб’єктивну річ: у форматі блогу узагальнити типових виборців ТОП-4 кандидатів серед моїх друзів та знайомих із Луцька. Це зовсім не репрезентативно та дуже узагальнено. До того ж я сформував своє бачення на основі пояснень тих, хто готовий зрозуміло пояснити свою позицію і взагалі говорити на такі теми зі мною. Але все ж, принаймні буде про що подумати)

За Зеленського багато молоді, спортсменів, частина протестно налаштованих громадських активістів і представників креативного класу. Їх часто об’єднує те, що вони проти українського політичного естеблішменту в принципі та вірять, що Українську державу можна швидко перебудувати на інші рейки, аби жити так, як там, де трава зеленіша і правила зрозуміліші для “простої людини”. Ідеологічно ці люди досить ліберальні, навіть якщо цього не усвідомлюють. Тому їх дратують не стільки високі тарифи і пільги, як корупція, недостатність перспектив і “нудні політики”, які бюрократією та відсутністю справедливості ускладнюють життя в Україні.

При цьому про детальний план радикальних змін в країні ці люди не дуже думають, адже вони не мають безпосереднього стосунку до політичного життя. Вони не готові до суттєвої жертовності та можливо найбільше хочуть, щоб держава “не заважала” їм будувати власний усіх. 

Їх надихає приклад успішного професіонала Зеленського і не насторожує те, що він комік. Адже ці люди часто заробляють розумом і знають, що бути менеджером в кіно, різних лігах сміху, часто і успішно виступати – це важка праця. А ще вони досить толерантні, щоб не зважати на його російськовмовність, навіть якщо в житті розмовляють українською. Мовляв, треба об’єднувати країну, в якій дуже багато російськомовних. Та і самі вони подивлюються серіальчики  та відео на Youtube російською, тому в душі мовне питання їх мало хвилює.

За Порошенка голосують дві головні категорії людей: 1) люди, які вважають себе поміркованими патріотами та “державниками” 2) люди із суттєвим політичним досвідом, або які мають хоч якийсь стосунок до влади. 

На перших непогано працює гасло “Армія! Мова! Віра!”. Частина із них брала участь у війні чи волонтерила, хтось служив чи служить у армії. І розслідування про розкрадання в оборонці їх не дуже бентежать, адже про контрабанду і корупцію в армії дотичні до неї люди і так знали. Більше того, часто закривали на це очі, щоб зберегти імідж армії та зупинити агресора. Щоб зайвий раз “не розхитувати човен” під час війни. Тому вони за покарання винних в розкраданнях, але Порошенка в цій історії точно не винять.

Мова і віра працюють на тих, хто любить годинами говорити про “історичне значення Томосу” та українську націю, потребу мовних квот та подібні речі. Це такі собі православні націоналісти старшого покоління, які переконали себе, що “коней” (Порошенка) “На переправі” (під час війни) не міняють. Вони бояться “втратити державу” через “розбрат” щодо такої “відносно несуттєвої” речі, як корупція і слабкого головнокомандувача.

Ну і досвідчені політики із влади – в них тут шкурний інтерес. Але і ментально вони часто підтримують Порошенка, бо він означає стабільшість та стабільні й загалом стерпні правила гри. Тому вони активно шукають “перемоги” і хочуть “врятувати країну від популістів”. І це працює, адже велика місія рятування від “дурнів”, які за Зеленського, і “люмпенів”, які за Тимошенко, їх зараз і гуртує на Волині. І тому вони такі агресивні. Адже “простих рішень не буває”, а “мета виправдовує засоби”. 

За Тимошенко голосують люди, які очікують від держави суттєвого соціально захисту і більшої “справедливості” у суспільстві. Хоча це здебільшого старше покоління, вони шукають #зраду передусім в економічних аспектах, як тарифи, ціни, тиск влади на бізнес. Такі собі “диванні” економічні “дисиденти”. При цьому вони не проти істеблішменту загалом, а лише проти “клану Порошенка”. Вони не дуже вчитувалися в “Новий курс”, але раз він новий, то є шанс, що особисто їм держава допоможе вийти із “зубожіння”. 

Їх не насторожує популізм Тимошенко, адже вони переконані, що політики повинні прямолінійно говорити про прості радикальні рішення. Більше того, тут кандидатка досвідчена, а її прем’єрство у 2000-х ці люди задують як досить непогані часи. Зеленського ці люди критикують як “клоуна”, та вважають, що для протистояння Порошенку та успішного керівництва все ж потрібен досвід, який є у Юлії Володимирівни.

За Гриценка голосують люди із певними знаннями або стійкими стереотипами щодо політики: або досвідчені глядачі ток-шоу, або політики й активісти з умовно “антиолігархічного” табору. Вони не терплять корупції, цінують чесність та професіоналізм, не люблять пафосу Тимошенко і Порошенка й сміються із “клоуна” Зеленського. Вони україномовні, часто православні, але добре знають про “корупціонера” Порошенка і достатньо досвідчені, щоб за вестися на “томос-тур” президента. Головним ворогом вони все ж вважають корупцію, але і про війну не забувають. Мовляв, із такими розкраданнями війну точно не виграти. 

Гриценко для них – альтернатива “популісту” Зеленському, “популістці-корупціонерці” Тимошенко та “мародеру” Порошенку, а об’єднання навколо нього інших політиків тільки посилює цю віру.

При цьому звістку про сумнівних осіб, які підтримали Гриценка, сприймають із розумінням, адже його виборці – досвідчені. Вони вірять, що це обхідний маневр, компроміс, аби зібрати ресурси для боротьби із “топ-корупцією” на чолі із Порошенком.