Гра в імітацію: чому вибори у Володимир-Волинському окрузі не мали інтриги

Гра в імітацію: чому вибори у Володимир-Волинському окрузі не мали інтриги

Кандидати у народні депутати в 19 виборчому окрузі на Волині офіційно витратили на виборчу кампанію 645 тисяч гривень. Це – «найдешевший» серед п’яти волинських округів. Із семи претендентів на мандат хоча б якось виборчу кампанію вели лише п’ятеро. Як і в Луцьку та Маневичах, на володимир-волинському окрузі перемогу здобув той кандидат, який вклав у виборчу кампанію найбільше грошей. 

Центр журналістських розслідувань «Сила правди» проаналізував перебіг виборчої кампанії та підрахував на що витрачалися кандидати, аби перемогти.

Центральна виборча комісія оприлюднила остаточні фінансові звіти кандидатів у народні депутати в 19 виборчому окрузі, який охоплює три прикордонні райони Волині: Володимир-Волинський, Іваничівський та Любомльський.

За законом усі витрати на передвиборчу кампанію кандидати зобов’язані робити зі свого виборчого
фонду. Це спеціальний рахунок в банку. Він відкривається після реєстрації кандидата в ЦВК.

Поповнювати цей рахунок мають право як сам кандидат, так і інші фізичні та юридичні особи, однак, з певними обмеженнями і правилами. За кілька днів після виборів кандидати зобов’язані звітувати про усі надходження та витрати зі свого рахунку, себто виборчого фонду. Їхні звіти перевіряє Національне агентство з питань запобігання корупції.

Отож, остаточні фінансові звіти про використання коштів зі своїх виборчих фондів подали всі Володимир-Волинські кандидати. Щоправда, один з них – самовисуванець Микола Юнак – звіт подав за старою формою. Тож офіційно він вважається неподаним.

«Грошовиті» помічники підтримали шефа: спонсори виборчих кампаній кандидатів

Загалом у свої виборчі фонди шість володимир-волинських кандидатів зібрали 648 тисяч гривень. 55% з них – добровільні внески громадян і 45% – власні гроші кандидатів.

Троє кандидатів фінансували свою кампанію лише власними коштами (Микола Юнак, Сергій
Григоренко та Василь Згоранець), один – отримав ще й чималу допомогу від інших людей (Ірина Конєва). Ще один кандидат – Ігор Гузь – виборчу кампанію офіційно провів виключно за кошти громадян. Висуванці від «Опозиційної платформи – За життя» Віталій Голигін та від партії «Слуга народу» Назар Мисковець, – судячи з офіційних фінзвітів, не зібрали та не витратили на вибори жодної копійки.

Найбільше на свій виборчий рахунок зібрав народний обранець попереднього скликання Верховної Ради Ігор Гузь – 300 тисяч гривень. Усе це – пожертви від громадян. Хто ж ці щедрі люди?

Гузя підтримали гривнею десять осіб. Двоє помічників нардепа на громадських засадах, один – на зарплаті, ще троє – працівники його громадських приймалень та партії «Народний фронт».
Перераховували гроші навіть дружина його помічника та колишні чиновники. Кожен з них пожертвував до виборчого фонду кандидата від 19 до 35 тисяч гривень. Чи справді ці люди мали можливість робити такі внески? Чому внески робилися з підозрілою частотою: по два-три однакових платежі в один день?

На парламентських виборах 2014 року Ігор Гузь потрапив до Верховної Ради саме як висуванець партії «Народний фронт» у 19 виборчому окрузі. Відтоді нардеп і очолив обласний осередок партії. З 2016 року «Народний фронт» отримав державне фінансування і невдовзі набрав чималий штат співробітників по регіонах і на Волині в тому числі.

«Сила правди» з’ясувала, що троє із десяти спонсорів виборчої кампанії Ігоря Гузя вже довгий час працюють під його керівництвом саме в «Народному фронті». Це, зокрема, Анастасія Недокус (Тріль), Валентина Романюк та Марія Науменко. Перші двоє працюють в штаті партії з кінця 2016 року з зарплатою від 4 до 5,7 тисяч гривень на місяць. Остання ж з такою зарплатою працювала в партії з травня минулого року.

Анастасія Недокус (Тріль), яка очолює громадську приймальню Гузя у Володимир-Волинському районі, перерахувала до виборчого фонду шефа 35 тисяч гривень. Стільки ж пожертвували і її колеги Валентина Романюк та 21-річна Марія Науменко. Така пожертва це більше, ніж їхня зарплата за половину 2019 року.

Яка мотивація цих людей? Чи дійсно вони робили внески і чи власними коштами? «Сила правди» поспілкувалася з частиною спонсорів. Всі підтверджують, що робили внески, однак дехто не може
назвати суму, а дехто – аргументовано пояснити походження коштів.

– Я робила внесок, десь в кінці червня. Десь в 20-х числах, не буду говорити, бо справді не пам’ятаю. Сума… я не знаю, я що, зобов’язана називати суму? – відповідає Марія Науменко. – Я мала можливість – я підтримала. Суму я називати не буду, я можу її не називати.

– Я хочу з’ясувати, які кошти ви вносили і чиї це були кошти. Наскільки мені відомо, ваша зарплата офіційно була 4-5 тисяч гривень на місяць. Тому питання, чи ви могли дозволити собі такий внесок?

– Якщо я цей внесок дала, значить я могла собі це дозволити. Це моя особиста справа, далі я обговорювати нічого не хочу.

– Ви робили однаковий внесок одночасно зі своєю колегою.

– Можливо разом, можливо не разом.

– Внесок був однаковий і в один день зроблений. Як таке може бути? Співпадіння?

– Може бути. Можливо й так, а можливо й ні.

Працівниця громадської приймальні Ігоря Гузя у Володимирі-Волинському Валентина Романюк сказала, що перерахувала до виборчого фонду кандидата свої заощадження.

– Так, – підтверджує внесок Валентина Романюк. Вона довго ухиляється від питань про походження коштів. Згодом відмовляється будь-що пояснювати. – Це конфіденційна інформація, тому я не зобов’язана її розповідати.

– Це були ваші особисті кошти?

– Дякую вам за спілкування.

– Наскільки я розумію, ваша офіційна зарплата в партії «Народний фронт» до 6 тисяч гривень.

– Яка моя зарплата – також конфіденційна інформація.

– Це кошти з державного бюджету. 35 тисяч – ваша піврічна зарплата. Виникає питання чи ви могли собі дозволити такий внесок?

– Дуже дякую за спілкування. До зустрічі! Таку інформацію телефоном не розголошую.

Валентино Миколаївно, дивна ситуація. Поясніть, будь ласка, бо ви ще й робили внесок одночасно з вашими колегами.

– Кожна доросла людина заощаджує. Це власні заощаджені кошти.

– Піврічну зарплату ви так просто віддали кандидату? Яка мотивація?

– Я Ігоря Володимировича знаю давно, він багато зробив для міста і району. Як виборець кажу, що дуже хочеться бачити такого народного депутата в окрузі. Людина – чесна, порядна, добросовісна. Тому хочеться його бачити у Верховній Раді, – мовить Валентина Романюк.

Майже 60 тисяч гривень перерахувала на виборчу кампанію Ігоря Гузя сім’я Віктора та Лариси Хиць. Віктор Хиць – довгий час працює помічником нардепа на громадських засадах. Ніякого бізнесу подружжя не має. Протягом тижня «Сила правди» так і не змогла зв’язатися з ними.

Ще 22,5 тисячі гривень перерахував інший помічник Ігоря Гузя на громадських засадах Андрій Хведчак.

– Мусив старому побратиму допомогти, це ж засновник «Національного альянсу»! – каже Андрій Хведчак.

– Маєте хорошу роботу, що можете таку суму пожертвувати?

– Хто ж зараз має хорошу роботу? Крутимося, картоплю вирощуємо, продаємо. Працюю зараз директором сільськогосподарського підприємства.

Колишня журналістка Олена Маюк, яка неповних два роки працює помічником нардепа за трудовим договором, перерахувала на виборчу кампанію шефа 19 тисяч гривень.

– Я офіційно працевлаштована і мала регулярний щомісячний дохід. Ми з ним навчалися в одній школі. Він успішний випускник, знаю його давно, тому для мене такий внесок не становив труднощів, – каже Олена Маюк. – Я одружена жінка, в мене сім’я, чоловік офіційно працює. Тому це така сума, яку я могла собі дозволити, зважаючи на нашу давню дружбу.

По 30-32 тисячі гривень Гузю перерахували колишній головний держвиконавець Володимир-Волинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Тарас Хмелюк, володимирчанка Оксана Трикуш, директорка вуличного комітету в селі Острівок Наталія Ткачук.

– Я перед вами не абязана отчитуватись за свої кошти. Це вас зовсім не стосується, що я роблю зі своїми грошима. Це моя особиста справа. До побачення, – коротко відрізала Наталія Ткачук на запитання про внесок.

Сам народний обранець Ігор Гузь не вважає внески до свого виборчого фонду підозрілими. Каже, що це логічно, що його підтримують люди, з якими він знайомий і працює.

– Якби це було 350 тисяч, я б з вами погодився (щодо підозрілості внесків, – авт.). Якщо люди мали свої збереження, мали роботу до того, в них є сім’ї, в них є якісь кооптовані кошти, я вважаю, що це прийнятні суми. Якщо в когось є якісь сумніви – ви маєте право, – вважає Ігор Гузь. – Для мене це не є критичні речі, коли люди 30 тисяч, чи 35 внесли. Ну нехай громадяни, виборці дадуть свою оцінку щодо цього.

Ви зверталися до своїх підопічних, помічників, що вам потрібні гроші на виборчу кампанію, чи вони з власної ініціативи? Є ситуації, що однакові внески робилися в один день, вони разом ходили до банку?

– А як ви думаєте? Всі ці люди – відомі. Вони всі мене підтримують в той чи інший спосіб. Це логічно. Сподіваюся, що і надалі підтримуватимуть. Вони ж знайомі між собою, працюють разом. Могли домовитися.

Самовисуванка Ірина Конєва зібрала на виборчу кампанію 108 тисяч гривень. Майже половина з них – власні кошти, інша частина – пожертви від чотирьох киян. Серед них – професор Віталій Опришко (1000 грн), перший заступник голови Державної служби статистики Андрій Іщенко (3000 грн), співробітниця Апарату Верховної Ради Ірина Шевченко (15 тисяч грн.) та підприємиця Лідія Гужва (37,2 тисячі грн.).

– Я знаю всіх цих людей і ми досить давно знайомі. Всі ці люди працюють і вони можуть пожертвувати такі кошти, якби не могли, я би в них нічого не взяла. Це не безробітні, вони всі в Києві, з вищою освітою. Вони всі дуже прискіпливі, тому мені дуже приємно, що ці люди довірилися мені, і я дуже вдячна їм, – коментує таку підтримку кандидатка Ірина Конєва.

Висуванець від «Європейської Солідарності» Сергій Григоренко та самовисуванці Микола Юнак і Василь Згоранець проводили виборчу кампанію виключно за власні кошти. У першого – майже 79 тисяч гривень, в другого – 97, у третього – 64.

Витрати кандидатів: 364 тисячі – на рекламу в ЗМІ, 180 – на листівки і плакати

56% всіх витрат володимир-волинських кандидатів на виборчу кампанію це використання засобів масової інформації і політична реклама, ще 28% – виготовлення друкованих матеріалів, себто листівок і плакатів.

Загалом шестеро кандидатів витратили на свої виборчі кампанії майже 645 тисяч гривень.

Цей округ особливий тим, що шестеро кандидатів на рекламу на бігбордах витратили лише… 29 тисяч гривень. Це найменше серед усіх волинських округів. До прикладу, в Луцьку кандидати на це спрямували найбільше – понад 800 тисяч. Також кандидати цього округу не рекламувалися на популярних обласних телеканалах, як от «Аверс», «12 канал» чи «UA:Волинь». Можливо саме тому і обійшлась виборча кампанія кандидатам тут найдешевше.

Ігор Гузь: 215 тисяч гривень на марковану і немарковану рекламу

Політичної реклами приблизно на 35 тисяч гривень вмістилося у цьому колажі

Найдорожче виборча кампанія обійшлась переможцю передвиборчої гонки Ігорю Гузю – 300 тисяч гривень. 72% з них пішли на рекламу в медіа.

Здається, що без реклами Гузя в Іваничівському, Володимир-Волинському та Любомльському районі не лишилося жодне медіа. Загалом майже 215 тисяч гривень розподілили між 16 засобами масової інформації. 66 тисяч з них – міським і районним газетам, решта – обласним газетам, місцевому телебаченню, радіо та інтернет-сайтам.

Чи не найбільше серед електронних ЗМІ отримала Агенція медіа-технологій «СІД Інформ» за рекламні публікації на сайтах «Район.Іваничі», «Район.Володимир-Волинський» та «Район.Любомль». Загалом – 60 тисяч гривень. Однак, більшість рекламних публікацій у них не була маркована як політична реклама.

Всього 3600 гривень отримали від Ігоря Гузя інтернет-видання «Буг» та «Кордон». Проте, протягом місяця тут вийшло по дев’ять матеріалів з ознаками реклами.

Ці видання пов’язують із самим нардепом та його командою. Директором громадської організації
«Фундація суспільних перетворень», яка отримує кошти за розміщення реклами на «Бугові», є той самий Андрій Хведчак – помічник Ігоря Гузя і спонсор його виборчої кампанії, серед засновників – також помічники та друзі політика.

Директором Громадської організації «Фонд підтримки поліських територій», яка отримує кошти за рекламу на «Кордоні», є інша помічниця політика – Валентина Степюк. Серед засновників – експертка Фонду Ігоря Гузя «Прибужжя» Оксана Киричук. Перед парламентськими виборами пішла допомагати волинському осередку партії «Голос».

Майже 70 тисяч з виборчого фонду кандидата пішло на виготовлення друкованих агітаційних
матеріалів, ще 16 тисяч – на оренду приміщень для зустрічей з громадянами для агітаційних заходів.

На «Кордоні» майже півгодинне відеоінтерв’ю з Гузем записує його помічниця і спонсор виборчої кампанії Олена П’яних (Маюк)

У підсумку, витрачені 300 тисяч гривень не пішли марно: Ігор Гузь переміг і вщент розбив усіх своїх суперників – найпереконливіша перемога серед волинських округів із 41 тисячею (59,7%) голосів. Один голос Гузю обійшовся у 7 гривень. 

Ірина Конєва: найдорожчі голоси 19 округу

Рекламна публікація в газеті «Волинь» – одна з найдорожчих виборчих «інвестицій» Ірини Конєвої –13260 гривень

Самовисуванка, співробітниця секретаріату Комітету Верховної Ради України з питань економічної політики Ірина Конєва офіційно витратила на виборчу кампанію 108 тисяч гривень. Як і її суперники зробила ставку на друковані листівки та рекламу в ЗМІ.

Виготовлення друкованих матеріалів кандидатці коштувало майже 24 тисячі гривень, а реклама в медіа – понад 60. З них 26 тисяч – у міських і районних газетах, а решта – в обласній газеті та місцевому радіо і телебаченні. Ще у 22 тисячі обійшлись поштові послуги.

Результат виборів для Ірини Конєвої, м’яко кажучи, не найкращий. При таких витратах – менше 2 тисяч голосів. Це на 500 голосів більше, ніж у висуванця «Опозиційної платформи – За життя», який взагалі не вів кампанії… В підсумку – 60 гривень за один голос – найдорожче в окрузі.

Микола Юнак: друга спроба – done. Третя буде?

4400 гривень – на рекламу в газеті «Наше місто». Фото ГМ «Опора»

Бізнесмен-самовисуванець Микола Юнак був у 19 окрузі одним з найактивніших. Вибори для нього – не вперше. Як і в 2014 році, Юнаку не вдалося здобути перемогу. Тоді його підтримали 9% виборців регіону, тепер – 8,3%.

Активностей у Миколи Юнака було чимало. Візуалізація виборчої кампанії виконана у схожому до «Слуги народу» та команди Зеленського стилі. Таким же прийомом у 23 окрузі скористався кандидат Дмитро Махортов. Ні одному, ні іншому це не допомогло виграти, однак, допомогло забрати голоси в справжніх висуванців від «Слуги народу».

Кандидат хоч і подав фінзвіт за старою формою, який «забракували» в ЦВК, однак ми порахували, на що пішли його 97 тисяч гривень.

16 тисяч – на плакати і листівки, 6 тисяч – на брендовані матеріали. 45 тисяч – на рекламу в ЗМІ, 22 тисячі на бігборди, 8 тисяч – транспорт та оренда обладнання.

І жодних витрат на розповсюдження листівок. Судячи зі сторінки у «Facebook», це робили «волонтери» та «активісти». Вони й організовували свята у селах округу. У дописах на сторінці кандидата в соцмережі йдеться, що це «заплановано ще до виборів в рамках роботи благодійного фонду».

«Волонтери» Юнака. Фото із сторінки у «Facebook»

В підсумку – вже друга безуспішна виборча кампанія. Буде ще? Один голос Юнаку обійшовся у 17 гривень.

Сергій Григоренко: заплатив «Бугу» більше, ніж Гузь

«Буг» опублікував написану Григоренком статтю про проблеми округу – 1500 гривень

Висуванцю від «Європейської Солідарності», колишньому заступнику Луцького міського голови Сергію Григоренку виборча кампанія коштувала понад 78 тисяч гривень. Основні статті витрат – друковані листівки (41 тисяча гривень), реклама в ЗМІ (30 тисяч) і соцмережах (5 тисяч).

Реклама Григоренка з’явилася у місцевих газетах «Наше життя», «Наше місто» і «Слово правди», а також в інтернет-виданні «Перший» та на згаданому вище сайті «Буг». Цікаво, що за два матеріали на «Бузі» Григоренко заплатив 3 тисячі гривень – більше, ніж Гузь, про якого видання писало дев’ять разів.

Ще 2600 гривень пішло на оренду приміщень для агітаційних заходів.

Судячи з такої виборчої кампанії, на кращий результат, ніж він є (3,2% голосів), очікувати було й не варто. Один голос кандидату обійшовся у 36 гривень.

Василь Згоранець: помірний результат при помірних витратах

Трохи більше 61 тисячі гривень витратив фермер-самовисуванець Василь Згоранець. На листівки пішло 30 тисяч гривень, на рекламу – 22 тисячі.

Ще понад 7 тисяч коштувало розміщення реклами на бігбордах та транспортні послуги. 1200 гривень – інші витрати.

З меншими витратами місцевому мешканцю Василю Згоранцю вдалося отримати вдвічі кращий результат (7,6%), ніж приїжджому Сергію Григоренку. Один голос кандидату обійшовся у 12 гривень.

На цьому офіційні витрати шести кандидатів 19 округу завершуються. Цікаво, що абсолютно нульовий фінансовий звіт до ЦВК подав кандидат від «Слуги народу» Назар Мисковець. І дійсно, його виборчих активностей майже й не помітно, як і його партійного соратника в Луцьку Сергія Пісачука. Розраховував«виїхати» на партійному рейтингу, чи й не збирався перемагати? Не знаючи кандидата, за нього проголосувало більше 11 тисяч виборців. Ці голоси йому дісталися задарма.

Соцдослідження, реклама у «Facebook»: що не потрапило у звіти

Спільне для багатьох кандидатів – відсутність у фінансових звітах витрат на рекламу у соцмережі «Facebook». Однак, це не лише недопрацювання кандидатів, але й недосконалість виборчого законодавства: у формі фінансового звіту не передбачили такого окремого виду витрат, як реклама в соціальних мережах.

У звіті лише одного кандидата 19 округу – висуванця «Європейської Солідарності» Сергія Григоренка – хоч якось вказані видатки на «рекламні послуги у соцмережах». За це він, як і його однопартієць у 23 окрузі, заплатив 5000 гривень підприємцю Андрію Токаренку. Та це лише третина від тієї суми, яка насправді пішла на просування сторінки кандидата в «Facebook». Решта кандидатів таких витрат не вказала. Таким чином, в 19 окрузі у фінзвіти кандидатів не потрапили щонайменше 2,2 тисячі доларів витрат на «Facebook», себто близько 57 тисяч гривень. Найбільше (1,4 тисячі доларів) оминули фінзвіт Ігоря Гузя. Щодо цього питання нардеп порадив звертатися до нього письмово.

Ще одна спільна риса для всіх кандидатів: у жодному звіті немає витрат на зарплату чи гонорари працівників виборчих штабів. Навіть людей, які займаються грошима – розпорядників виборчих фондів.

У фінансовому звіті Ігоря Гузя вказано 7500 гривень на виготовлення відеороликів. Ця сума видається
замалою, зважаючи на 20-хвилинний фільм про роботу нардепа та десяток роликів у соціальних мережах.

– В мене є група людей, які на безоплатній основі мені допомагають, допомагали і будуть допомагати з відеоматеріалами. Я не можу всього відслідкувати, хто який ролик робив, але такі люди є, – пояснив Гузь.

В жодному фінзвіті кандидатів 19 округу немає витрат на проведення на початку червня соціологічного дослідження електоральних настроїв виборців Українським центром ім. Разумкова. В рамках дослідження було опитано 806 респондентів. За його результатами, майже 51% виборців збирався підтримати на виборах Ігоря Гузя.

Вперше дані цього дослідження з’явилися в інтернет-виданні «Буг» – 17 червня о 09:51. Згодом його передрукували десятки ЗМІ. І лише наступного дня ці дані з’явилися на сайті самого дослідницького
центру. Однак, ніде не вказано замовника дослідження, що є порушенням.

– Це дослідження проводилося в рамках нашого проекту, результати якого ми будемо презентувати в середині жовтня. Проект передбачав загальнонаціональне дослідження, а також в кількох одномандатних округах. Вони були вибрані випадково, – пояснив генеральний директор Центру Разумкова Анатолій Рачок.

– Чому дані цього дослідження з’явилися в ЗМІ раніше, ніж на вашому сайті?

– Ми також люди, також маємо відпускну кампанію, не завжди все можна оперативно зробити і дати. Значить, щось з’явилося раніше, чи технічно, чи з інших питань. Це не було контрактне дослідження когось з кандидатів в нардепи, це було наше власне дослідження. Оскільки, результати цікавили і журналістів і громадян, ми ними ділилися.

Питання про дослідження ми поставили і депутату Ігорю Гузю. Він нічого не сказав, про «проектну діяльність Центру Разумкова».

– Дослідження опубліковане до старту виборчої кампанії, – коментує Ігор Гузь дослідження Центру Разумкова. – Все, що до початку виборчої кампанії – це договірні стосунки громадянина, а не кандидата. Це мої стосунки, чи стосунки якоїсь структури з Центром Разумкова.

Перевіряти фінансові звіти кандидатів зобов’язане Національне агентство з питань запобігання корупції. Зі слів координатора Громадянської мережі «Опора» у Волинській області Катерини Шарпатої, за порушення у звітності, якщо їх буде доведено, кандидатам чи розпорядникам їхніх виборчих фондів може загрожувати від 5100 до 6800 гривень штрафу.

Аналіз виборчої кампанії показав, що ніхто з кандидатів не зміг скласти реальної конкуренції лідеру гонки у 19 окрузі. Зрештою, жоден із кандидатів і не зміг залучити достатніх ресурсів для цього. Представник найрейтинговішої партії «Слуга народу» Назар Мисковець абсолютно нічим не відзначився. Для чого йшов на вибори? Питання риторичне. Натомість, до фінансування виборчої кампанії переможця питання залишаються.

Юрій ГОРБАЧ

Матеріал виготовлено Центром журналістських розслідувань «Сила правди» в рамках проекту підтриманого National Endowment for Democracy