Формальний підхід: чому на Волині не всі партії та кандидати відзвітували про гроші на виборчі кампанії

Формальний підхід: чому на Волині не всі партії та кандидати відзвітували про гроші на виборчі кампанії

Понад 13,68 мільйонів гривень коштували партіям та кандидатам вибори до основних місцевих рад на Волині. Найдорожчими виявилися виборчі кампанії до Волинської обласної ради – 7,13 мільйона гривень. Це сталося в тому числі і через те, що декілька партій фінансували усю передвиборчу діяльність до різних рад в регіоні з одного єдиного виборчого фонду. Ще 4,8 мільйона гривень офіційно обійшлися виборчі кампанії кандидатів в мери волинських міст.

Такі дані «Сила правди» зробила на підставі аналізу фінансових звітів виборчих фондів партій та кандидатів, які вони подавали до обласної, чотирьох районних та одинадцяти міських територіальних виборчих комісій Волині. 

Відповідно до Виборчого кодексу (ст. 214) учасники виборчих перегонів повинні подати до територіальних виборчих комісій проміжні та остаточні фінансові звіти про фінансування та витрати на виборчі кампанії.

Законодавство передбачає, що звіти, які розпорядники виборчих фондів подають до територіальних виборчих комісій, повинні оприлюднювати на веб-сайтах виборчих комісій, відповідних місцевих рад, платформах партій, або в інший спосіб, який визначає кожна комісія для себе особисто. Тож навіть сам процес збору цих документів непроста справа. І ось чому.

Як правило, ТВК не мають власних сайтів, деякі комісії у районах не мали навіть копіювальної техніки та обмежений доступ до комп’ютера, не говорячи вже про сайти. Тож такий спосіб оприлюднення дуже рідкісний.

В окремих випадках фінансову документацію виставляють на сайті органу місцевого самоврядування, до якого й відбуваються вибори. Так, наприклад, зробили в Луцьку, Володимирі-Волинському, Ковелі. Та найчастіше усю виборчу документацію ТВК оприлюднює на власних дошках оголошень безпосередньо в приміщенні комісії, тож дістати її ще той виклик. В деяких ситуаціях доводилося впродовж кількох днів спілкуватися з членами ТВК та отримувати фотографовані документи в месенджери, а інколи й особисто відвідувати приміщення комісій.

Інша складність – формат наданих звітів. Хоча й Виборчий кодекс зобов’язує суб’єктів виборів подавати ці документи в електронному та паперовому вигляді, розуміють це всі по різному. Хтось подавав в форматі doc, хтось у pdf, але найчастіше – у паперовому форматі. Це унеможливлює швидкий аналіз та опрацювання цих документів.

Зрештою, «Сила правди» зібрала близько півсотні фінансових документів партій та кандидатів, які стосуються виборів до обласної, районних та міських рад.

На вибори в які ради і які партії витрачалися найбільше

Понад 13 мільйонів гривень виборчих витрат партій та кандидатів розподілилися нерівномірно.

Основний «пиріг» акумулювали обласні осередки партій та їхні кандидати на виборах до обласної ради – 7,13 мільйона гривень. Переважно через те, що із цих фондів деякі політсили фінансували кампанії до усіх можливих рад, а не лише обласної. Так, наприклад, робила «За Майбутнє». А «Свобода» та «Сила і честь» навіть кампанії своїх кандидатів в мери Луцька фінансувала з обласного виборчого фонду.

Це не заборонено законом, але створює багато незручностей при аналізі фінансових документів та загалом не сприяє прозорості фінансування виборчих кампаній. Адже із таких звітів неможливо встановити, де замовляли зовнішню рекламу, наприклад, для кандидата в мери Ковеля, а де – листівки кандидата в мери Нововолинська, чи кандидата в депутати Підгайцівської сільради.

Вартість виборчих кампаній на Волині рейтинг
Скільки грошей пішло на виборчі кампанії до рад різних рівнів. Дані включно з витратами партій та кандидатів в мери міст

Майже 4,8 мільйона із 13,68 мільйонів гривень – це витрати кандидатів в мери 11 міст регіону. Найдорожчими серед них були кампанії кандидатів у мери Луцька – понад 3,7 мільйона гривень, за ними – кандидати в мери Ковеля із 378 тисячами гривень витрат. Цікаво, що навіть партії офіційно на депутатську виборчу кампанію до Луцької міської ради витратили втричі менше, ніж кандидати в мери – 1,1 мільйона гривень.

Та загалом повнота і сумлінність подання фінансових звітів бажають кращого. Деякі партії на Волині висунули кандидатів до всіх основних місцевих рад, але відзвітувалися про фінанси лише раз, а то й взагалі не відкривали виборчих фондів, як от Аграрна партія.

Якщо ж подивитися скільки витратила на вибори кожна партія разом із своїми кандидатами в мери, то абсолютна першість у партії «За Майбутнє» – майже 6,2 мільйона гривень. «Слуга народу» разом з шістьма своїми кандидатами в мери далеко позаду – 1,75 мільйона гривень. Третє місце у «Батьківщини» – 1,57 мільйона гривень.

Друга трійка суттєво відстала від першої. У «ЄС» – майже 790 тисяч гривень, «Свободи» – 703 тисячі, «Свідомих» – 516 тисяч гривень. Решта партій разом зі своїми кандидатами в мери витратили до півмільйона гривень.

Скільки партії та їхні кандидати в мери на Волині витратили на свої виборчі кампанії

Найкраще звітувалися за кампанію до облради, а найгірше – до районних рад і малих міськрад

Партії та кандидати найкраще звітувалися про виборчі фінанси на обласному рівні – до обласної виборчої комісії. Туди звіти обласних виборчих фондів подали 8 з 10 партій, а також четверо кандидатів в депутати.

Найгірше звітувалися партії і кандидати на виборах до невеликих міських рад і всіх районних рад області. За даними «Сили правди», лише одна партія відкривала окремий виборчий фонд для ведення кампанії у районну раду – «Європейська солідарність» на Ковельщині. «За Майбутнє» формально відзвітувалася майже до всіх рад, але де-факто подала скрізь один і той самий документ – фінзвіт обласного виборчого фонду.

У трьох містах територіальні виборчі комісії взагалі не отримали фінансових звітів – це Любомльська, Берестечківська та Горохівська. Тут нібито усі учасники виборів не відкривали виборчих фондів, або ж просто не подали звітності.

вартість виборчих кампаній на волині як звітувалися партії
Як партії подавали фінзвіти виборчих фондів на виборах до основних рад регіону

Найсумліннішою партією, яка подавала фінзвіти навіть коли там все було по нулях став «Національний корпус». Вони хоч і балотувалися лише до трьох міських рад, але скрізь подали звіти. За свою одну єдину виборчу кампанію відзвітувалися і «Голос» та «Побратими України». Як вже зазначалося вище, формально відзвітувалося і «За Майбутнє» – за 13 із 16 аналізованих кампаній. Дещо гірше зі звітами у «Європейської солідарності» – 8 з 15.

Найгірша ситуація з поданням звітів в Аграрної партії, Радикальної партії Олега Ляшка та Української народної партії. Перші висували кандидатів аж в 11 з 16 аналізованих рад, але за даними «Сили правди» не подали жодного партійного звіту виборчого фонду. У «ляшківців» – 0 з 7-ми, УНП – 0 з 3-х.

Як партії звітувалися про фінансування виборчих кампаній на Волині

Як звітували про своїх спонсорів і витрати кандидати в мери

Серед кандидатів на посаду міського голови найкраще звітувалися про виборчі фінанси у Ковелі. Тут подали звітність 10 кандидатів із 15 кандидатів.

Трішки гірший показник у кандидатів в мери Луцька: про свої фінанси тут прозвітували семеро кандидатів з 11.

Ще гірші показники звітувань у міст Володимир-Волинський (3 з 5), Ківерці (3 з 6), Рожище (3 з 7), Устилуг (2 з 5), Камінь-Каширський (2 з 11).

Найгірша ситуація зі звітуванням кандидатів в мери у Нововолинську (звіт подав один з шести кандидатів), Горохові, Берестечку та Любомлі, де кандидати в мери взагалі не подавали звітності.

Вартість виборчих кампаній на Волині як звітувалися кандидати в мери
Лише 31 із 85 кандидатів в мери на Волині (36,5%) відзвітувалися про витрати на вибори

ТВК до аналізу фінансових звітів підійшли формально

Виборчий кодекс передбачає, що перевірку фінансових звітів мають проводити виборчі комісії, які отримали ці звіти. Втім, насправді це виявилось складно – адже комісії не мали для цього фахових знань, часу та й людських ресурсів. За словами експертів, система контролю за фінансовим звітуванням на місцевих виборах фактично не спрацювала.

– Незалежно від того були чи ні надходження на рахунок виборчого фонду, звіт подавати обов’язково, – пояснює голова правління ГО «Інтегріті ЮА», експертка з питань політичного фінансування та виборчих процесів  Юлія Зальцберг. – Стаття 214 Виборчого кодексу України містить обов’язок для розпорядників рахунків виборчих фондів кандидатів та організацій партій подавати як проміжний звіт, так і остаточний звіти.

Контроль за поданням фінансової звітності здійснюють територіальні виборчі комісії. Вони отримують ці звіти і повинні здійснювати їх аналіз. І у Виборчому кодексі, і в Постановах ЦВК є норма, яка передбачає, що у разі виявлення ознак порушень вони повідомляють органи, які уповноважені притягати до відповідальності. І такими органами є Національне агентство з питань запобігання корупції та органи Нацполіції. НАЗК має право відповідно до статті 212 КУпАП складати протоколи у разі якщо звіти не подано взагалі або подані з порушенням строків, а також якщо у звіті є порушення, які пов’язані з оформленням.

Тобто є алгоритм: ТВК повинна проаналізувати, виявити порушення, лише тоді повідомити НАЗК про це порушення. Але на практиці цей ланцюжок працює дуже слабко і, можна сказати, фактично не працює. Тому що дуже багато ТВК підійшли до цього формально. Фактично вони належним чином не аналізували ці звіти. Це пов’язано з різними причинами: немає людського ресурсу, фахових знань, бажання і, певно, політична складова теж відіграє роль. Це перший момент.

Другий момент – що ТВК можуть передавати до Нацполіції? Якщо говорити про специфіку політфінансів, то Нацполіція розслідує справи щодо статті 159 Кримінального кодексу – якщо були подані завідомо недостовірні відомості у такому звіті або якщо були незаконні внески, які були здійснені умисно. Тобто, коли є умисел – це ознака кримінальної відповідальності. Якщо вони (ТВК) вбачають такі ознаки, то вони повинні передати такі матеріали до органів Нацполіції. Ось така система, але вона, фактично, не спрацювала належним чином на цих виборах.

Про проблемні моменти такого звітування говорять і в громадянській мережі «Опора», яка займається моніторингом виборчих процесів. Зокрема, експерти кажуть, що територіальні виборчі комісії не мали можливості повноцінно аналізувати звіти.

– Оскільки раніше ці звіти аналізували детально в НАЗК, то на цих виборах у них забрали цю функцію і аналіз фінзвітів передали до ТВК, – пояснює координаторка громадянської мережі «Опора» у Волинській області Катерина Шарпата. – І, відповідно, самі ТВК не знали яким чином їм поступати, як аналізувати ці фінансові звіти, оскільки вони детально не слідкували за виборчими кампаніями. Наприклад, якщо раніше у виборчому законодавстві було передбачено, що кандидати мали подавати зразки всієї агітаційної продукції, то цього разу це не передбачено. І в ТВК навіть не було зразків цієї агітації і вони не могли співставити те, що подано у звіті, із реальним станом.

– Крім того, є і момент щодо відкриття виборчих фондів, – провадить далі експертка. – Наприклад, у кодексі зараз прописано, що кандидати або партії можуть відкривати виборчий фонд. Але кандидатів могли висувати партії різного рівня, наприклад, обласна могла висувати кандидатів не лише до обласної, а й до районної, міських та сільських рад, так само й інші ради. І у зв’язку з цим виник прецедент, коли обласний осередок партії висунув кандидатів до рад усіх рівнів і вони могли відкрити один виборчий фонд обласної організації партії, а всі кандидати могли фондів не відкривати. І, власне, на етапі звітування деякі партії зрозуміли статтю про подання фінансового звіту таким чином, що якщо це був обласний осередок, то подавали його лише до обласної ТВК. Інші партії той самий звіт подавали і до ТВК різних рівнів, куди вони висували кандидатів. Тобто, виходить, що по різному трактували ось цю норму  – куди подавати фінансовий звіт.

Проведений аналіз показав, що цьогоріч на місцевих виборах справді важливий напрям контролю за фінансуванням кампаній фактично став формальністю. І політсили, і кандидати потрактували законодавство по різному і виконали обов’язок звітування не на 100 відсотків. А досвід спілкування із територіальними виборчими комісіями вказує на те, що їхня роль звелася лише до того, щоб прийняти ці звіти.

 

Валентина Куць