Чиновники проти пільговиків? Чому пенсіонери з інших громад не можуть безоплатно користуватися громадським транспортом Луцька

Чиновники проти пільговиків? Чому пенсіонери з інших громад не можуть безоплатно користуватися громадським транспортом Луцька

Волинянка з інвалідністю відстояла у судах право на пільговий проїзд у громадському транспорті. Але міська влада не виконує рішення Феміди. 

Після введення електронного квитка мешканці прилеглих до Луцька громад та гості обласного центру не можуть безоплатно користуватися громадським транспортом, навіть якщо й мають на це право за законом. Чому так відбувається і що з цим робити, – з’ясовував Центр журналістських розслідувань «Сила правди».

Волинянка виграла дві інстанції судів за право пільгового проїзду

Ківерчанка Зоя Мурин має інвалідність. Через проблеми зі здоров’ям жінка змушена часто їздити у Волинську обласну клінічну лікарню, яка знаходиться у Луцьку. Закон гарантує їй право на пільговий проїзд у громадському транспорті. Раніше з цим проблем не було. Нині ж скористатись цим правом вона не може.

У жовтні 2019-го у Луцьку запрацювала автоматизована система оплати та обліку пасажирів «Сіті кард» («CityCard»). Раніше, розповідає пані Зоя, вона просто показувала водіям пенсійне посвідчення і їздила безплатно. Нині треба мати спеціальну пластикову картку, яку «Сіті кард» безоплатно видає тільки мешканцям Луцької громади. Тож, хочеш їхати – купуй картку чи квиток.

Жінка опинилася в скрутному становищі: пенсія мінімальна і часто їздити до обласного центру не по кишені. Спершу Зоя Мурин вирішила шукати підтримки у Ківерцівській міськраді.

Волинянка виграла дві інстанції судів за право пільгового проїзду

Ківерчанка Зоя Мурин має інвалідність. Через проблеми зі здоров’ям жінка змушена часто їздити у Волинську обласну клінічну лікарню, яка знаходиться у Луцьку. Закон гарантує їй право на пільговий проїзд у громадському транспорті. Раніше з цим проблем не було. Нині ж скористатись цим правом вона не може.

У жовтні 2019-го у Луцьку запрацювала автоматизована система оплати та обліку пасажирів «Сіті кард» («CityCard»). Раніше, розповідає пані Зоя, вона просто показувала водіям пенсійне посвідчення і їздила безплатно. Нині треба мати спеціальну пластикову картку, яку «Сіті кард» безоплатно видає тільки мешканцям Луцької громади. Тож, хочеш їхати – купуй картку чи квиток.

Жінка опинилася в скрутному становищі: пенсія мінімальна і часто їздити до обласного центру не по кишені. Спершу Зоя Мурин вирішила шукати підтримки у Ківерцівській міськраді.

Зоя Мурин – мешканка міста Ківерці

«Півтора року тому я пішла в Ківерцівську міськраду через ті валідатори, бо мушу їздити в Луцьк в обласну лікарню. Відповідь була, мовляв, а що мені робити в Луцьку? Це було в приймальні міського голови. У результаті, вони сказали, що грошей нема. Водіям міських автобусів моє посвідчення нічого не значить. Для них я  з іншої планети. В приміському транспорті без проблем оплачую 50% від вартості квитка. Після того я подзвонила на урядову лінію. Мені знайшли адвоката і сказали подавати позов до суду», – розповідає жінка.

Зоя Мурин вирішила йти до кінця і Феміда стала на сторону жінки. Волинський окружний адміністративний суд визнав дії Ківерцівської міської ради незаконними й зобов’язав забезпечити безоплатний електронний квиток на проїзд у громадському транспорті Луцька. Ківерцівська міськрада пішла в апеляцію і знову програла.

В суді пояснили, що громадяни для розв’язання питання проїзду повинні звертатися до органів місцевого самоврядування за місцем реєстрації. Натомість відповідні сільські, селищні чи міські ради можуть укладати договори з іншими місцевими радами та операторами електронних систем для видачі пільгових персоніфікованих електронних квитків. Крім того, такі громадяни можуть придбати неперсоніфіковані електронні квитки, користуватися ними на загальних підставах з наступним відшкодуванням коштів в органі місцевого самоврядування за місцем реєстрації.

Однак Ківерцівська міськрада наполягає на своєму, договір з Луцьком укладати не хочуть, компенсувати жінці проїзд іншим чином теж. Вирішили судитись далі. Зараз справа Зої Мурин  у Верховному Суді.

«Ми до останнього це оскаржуємо, бо підстав немає для того, аби громада купувала квитки для пільговиків та в бюджеті закладала кошти на те. В нас війна і так само місцевий бюджет витрачається на інші речі. Позаяк пільга є державною, недоречно чи нелогічно компенсувати проїзд громадян на території іншої громади. Зараз ми чекаємо рішення касаційного суду», – каже начальниця відділу юридичного забезпечення та адміністративних послуг Ківерцівської міської ради Олена Пелех.

Хто платить за пільговиків?

Держава і справді гарантувала людям з інвалідністю пільги, серед яких і проїзд у громадському транспорті. Однак, кожна пільга передбачає розрахунок з надавачем послуг. В такій ситуації – із перевізниками. Адже підтримка соціально-вразливих категорій населення – це обов’язок держави, а не окремих підприємців.

Право на пільговий проїзд закріплено Основним Законом. Стаття 142 Конституції України визначає, що витрати органів місцевого самоврядування, які виникли внаслідок рішень органів державної влади, компенсуються державою. 

Тобто система мала б працювати так: перевізник надав послугу пільговику безоплатно, за це йому заплатили з міського бюджету, а держава згодом повернула в місцеву казну кошти використанні на забезпечення її гарантій. 

Схема дала збій дуже швидко. Часто доводилося бути свідком неприємної ситуації, коли водії в громадському транспорті відмовлялися перевозити пільговиків. Справа в тому, що держава не виконувала свої зобов’язання. 

«За моєї пам’яті перевезення пільговиків нам не компенсовували жодного разу»– розповідає перевізник зі стажем.

Остаточно державне фінансування пільгового проїзду припинили наприкінці 2016 року, коли до Бюджетного кодексу внесли зміни, згідно з якими пільговий проїзд перенесено із категорій витрат, які забезпечуються за рахунок коштів державного бюджету, до видатків, що можуть здійснюватися з місцевих бюджетів.

Ключове слово тут «можуть», яке за своєю суттю не закріплює таких зобов’язань. На практиці ж громадам доводиться доплачувати ще й державі.

Вже декілька років поспіль місцеві ради різних рівнів в програмах соціального захисту передбачають кошти на компенсацію пільгових перевезень залізничним транспортом. Фактично відшкодовують державній компанії Акціонерному товариству «Укрзалізниця» витрати на перевезення. Наприклад, в бюджеті Луцької громади на 2023 рік на ці цілі закладено 500 тисяч гривень.

Чи такий страшний електронний квиток, як його малюють? 

Ще у грудні 2019-го виконавчий комітет Луцької міської ради затвердив перелік категорій громадян, які можуть на пільгових умовах користуватися міським транспортом. Передбачалося, що така опція стане доступною тільки зареєстрованим жителям Луцька і Прилуцького старостинського округу за умови пред’явлення відповідного посвідчення та електронного квитка. Згодом, це право поширилося на всю Луцьку міську територіальну громаду, до якої у 2020 році доєдналося ще два десятки сусідніх населених пунктів.

Однак, кажуть міські чиновники, скористатися громадським транспортом на пільгових умовах можуть і приїжджі.

Віктор Главічка – начальник відділу транспорту Луцької міської ради

«Щодня ми у Луцьку перевозимо близько 25 тисяч пільговиків. Десь 22 тисячі з них – на електротранспорті. Ми не можемо всю Україну забезпечити пільговим проїздом. Бо нам треба вкладати кошти і в нові тролейбуси, і в електронні табло, вкладати в розвиток інфраструктури. Ми не кажемо, щоб вони (пільговики з інших громад, – авт.) не їздили, ми надаємо це право їздити, але кожна громада формує бюджет на перевезення пільгових категорій громадян. 

Кожна територіальна громада може звернутись до Луцької міської ради зі списком пільгових категорій громадян їхнього населеного пункту, яких вони хочуть забезпечити пільгою. Після чого укладає договір про співпрацю вже із компанією «Сіті Кард Систем», де за допомогою автоматизованої системи обліку оплати проїзду чітко надаватиметься інформація щодо кількості осіб та кількості здійснених поїздок. Таким чином, чітко зрозуміло, яку суму потрібно компенсувати за проїзд пільгових категорій громадян.

Коли це все починалось, ми мінімум двічі організовували круглий стіл в ЦНАПі і запрошували туди представників Боратинської, Підгаєцької і Ківерцівської і інших громад. Підгаєцька громада, наприклад, уклала з нами договір про пільгове перевезення школярів. Вони єдині поки що внесені в систему і користуються цією можливістю», – розповів начальник відділу транспорту Луцької міської ради Віктор Главічка.

Як пояснюють представники «Сіті Кард Систем», оскільки система дозволяє відстежити рух за персоналізованими картками, то є кілька варіантів розв’язання цього питання: укладати угоди з перевізниками і їм компенсувати проїзд, перераховувати пільговикам кошти на картки для проїзду, або ж відшкодовувати пільговикам витрачені кошти на проїзд, відповідно до звітів автоматизованої системи. Це питання мають вирішити вже самі громади, яким шляхом вони будуть рухатися. 

Віктор Главічка каже, що система «Сіті Кард» дозволяє прописати будь-які пільги: для всіх маршрутів і на окремих, часткову компенсацію, або ж тотальну, по годинах і цілодобово. Все залежить від запиту громади і можливостей конкретного місцевого бюджету. У Луцьку пільгові картки в окремих випадках видають навіть громадянам, які не підпадають під жодну з пільгових категорій. Це вирішує спеціальна комісія, яка розглядає кожну ситуацію індивідуально.

Однак, схоже, не всі органи місцевого самоврядування готові забезпечувати соціальний захист своїх громадян самостійно і досі чекають допомоги з Києва. 

У Ківерцівській міській раді, наприклад, запровадження у Луцьку системи електронного квитка вважають обмеженням конституційних прав.

«Ми вивчали закони і закордонний досвід. Там, якщо запроваджує громада електронний квиток, то має залишити певну кількість пільгових квитків для приїжджих, щоб водій міг продати. А запровадження такої системи як у Луцьку суперечить закону, де сказано, що люди з інвалідністю мають право безплатного проїзду не на території окремої громади, а по всій Україні. Ми вважаємо, що орган місцевого самоврядування (Луцька міська рада, – авт.) обмежив це право», – вважає начальниця відділу юридичного забезпечення та надання адміністративних послуг Ківерцівської міської ради Олена Пелех.

Подібної думки також в одній з найбагатших громад Волині, Боратинській. Села Рованці та Боратин межують з Луцьком і їхні жителі часто користуються міським транспортом. Через введення електронного квитка, вони не можуть безоплатно їздити маршрутними таксі.

«Луцька міська рада наполягає на тому, що, вони як орган місцевого самоврядування мають право вводити таку систему проїзду. Ми не заперечуємо проти їхнього права, але вони порушили наше право на забезпечення проїзду нашим жителям», – каже юрисконсульт Боратинської громади Богдана Макарчук.

Луцькі чиновники, кажуть, що пропонували сусіднім громадам співпрацю, але згоди з ними так і не дійшли.

«Якщо якась з громад вважає, що своїм рішенням Луцькрада обмежила права їхніх людей, то нехай у суді його оскаржує. Чомусь жодного такого позову немає», – констатує очільник відділу транспорту Віктор Главічка.

Одним з принципів бюджетної системи України є принцип самостійності, згідно з яким органи місцевого самоврядування не несуть відповідальності за бюджетні зобов’язання одне одного і бюджетні зобов’язання держави.

У Боратинській сільській раді впевнені, що укладати договори з «Сіті Кард» і перевізниками не мають законних підстав. Адже, на їхню думку, такі відносини передбачають вибір надавача послуг на тендері.

«Ми доводили, що це загальнодержавні пільги, на які не повинно поширюватись жодне рішення органів місцевого самоврядування, але водночас ми розуміли соціальне напруження жителів. Пояснювалось, що врегулювати ситуацію так, як пропонує міська рада Луцька неможливо, бо ж немає законодавчої підстави, чому саме з конкретними перевізниками укладаємо договір. Виходить, що із нашого боку мав би проводитись тендер, але це неможливо, бо то не наша територія», – каже юрисконсульт Боратинської сільради Богдана Макарчук.

«Закон один. Підгайці змогли і забезпечили своїм школярам електронний квиток. А іншим що не дозволяє?», – дивується Віктор Главічка.

Що ж до компенсацій, каже чиновник, до кінця 2020-го Луцькому підприємству електротранспорту відшкодовували перевезення пільгових категорій громадян, приватним перевізникам  ні. Нині – інша система  з міського бюджету ЛПЕ платять за надані послуги, за пасажиро-кілометр. А перевезення зареєстрованих в громаді пільговиків вже закладено в тариф. І луцькі перевізники погодились з такими правилами.

«Я йшов на конкурс Луцької міської ради, де були такі умови, – розповідає перевізник. – Я підписував договір, де було написано, що я зобов’язуюсь перевозити пільговиків добровільно. Там не вказано, яку кількість за рейс, день чи місяць. Возимо всіх. Пільговики з інших громад, по правді кажучи, їздять і зараз. Людина зайшла, показала посвідчення. У водія немає можливості перевірити, де та людина зареєстрована і чи пропікала вона електронний квиток».

Водночас контроль ніхто не скасовував і за безквитковий проїзд можуть оштрафувати. Начальник відділу транспорту Луцької міської ради Віктор Главічка каже, що мета перевірки передусім профілактична, а штраф  це не самоціль. 

Ольга Кудрицька – директорка Луцького бюро безоплатної правової допомоги

«Питання пільгового проїзду тяжко врегулювати на державному рівні, бо не всі територіальні громади користуються такою системою проїзду як в Луцьку. Лише, коли це вийде на всеукраїнський рівень, ми зможемо говорити про дружність та співпрацю територіальних громад. Поки що можемо розв’язувати ці питання на локальному рівні», – констатує директорка Луцького бюро безоплатної правової допомоги Ольга Кудрицька.

Поки чиновники переводять стрілки, страждають люди, які й без того є частиною найбільш вразливої категорії громадян. Зоя Мурин з Ківерців попри рішення суду, яке набрало законної сили, їздить в обласну лікарню власним коштом. 

Жінка каже, що сили на боротьбу з системою більше нема. Все, що могла довести, пенсіонерка довела у суді. За цей час з Ківерцівської міської ради не було жодного дзвінка, жодної пропозиції про допомогу.

«Кому я потрібна? Вони думають, аби я відстала від них та й все. Я вже розчарувалась, зневірилась…»

Схоже, розчарувалась не тільки пані Зоя. Впродовж 2022-го воєнного року до волинської поліції надійшло близько десятка заяв про порушення права на пільговий проїзд в громадському транспорті. У 2021-ому таких заяв було 34, а у 2020 – 42. 

Нагадаємо, раніше «Сила правди» розповідала що змінилось в сфері перевезень Луцька за два роки роботи електронного квитка.

 

Ніна Заболотня