Чинне виборче законодавство: що не влаштовує керівників волинських осередків партій – інтерв’ю ОПОРИ

Чинне виборче законодавство: що не влаштовує керівників волинських осередків партій – інтерв’ю ОПОРИ

Протягом листопада-грудня 2018 року представники Громадянської мережі ОПОРА поспілкувалися з керівниками місцевих осередків політичних партій на Волині, щоб дізнатися їхню думку щодо чинного виборчого законодавства в Україні, виборчої системи та можливостей посилення відповідальності за скоєння виборчих злочинів.

Участь в опитуванні ОПОРИ у форматі інтерв’ю погодились взяти керівники 7 місцевих осередків політичних партій, зокрема: голова Волинського обласного осередку політичної партії «Громадський рух «Народний контроль» Павло Данильчук, голова Волинського обласного осередку політичної партії «Блок Петра Порошенка «Солідарність» Іван Мирка, голова Волинської обласної організації політичної партії «Громадянська позиція» Сергій Чуріков, голова Волинського обласного осередку політичної партії «Об’єднання «Самопоміч» Юлія Вусенко, голова Луцької міської організації політичної партії «Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина» Ірина Чебелюк, заступник голови Волинської обласної організації політичної партії Всеукраїнське об’єднання «Свобода» Микола Федік, голова виконавчого комітету Волинської обласної організації політичної партії «Народний Фронт» Андрій Бокоч.

Керівники місцевих осередків політичних партій на Волині розповіли, наскільки чинне виборче законодавство щодо парламентських і місцевих виборів є справедливим і прийнятним для їхніх політичних сил, чи потрібно змінювати  виборчу систему та чи підтримують вони посилення відповідальності за скоєння виборчих злочинів.

Справедливість виборчого законодавства

Основні засади, організацію і порядок проведення виборівПрезидента України, народних депутатів України та депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, міських, районних у містах, сільських, селищних рад, сільських, селищних, міських голів та старост визначають три основні закони: «Про вибори Президента України», «Про вибори народних депутатів України» та «Про місцеві вибори».

Представники Громадянської мережі ОПОРА запитали у керівники волинських осередків політичних партій, чи існуюче виборче законодавство щодо виборів різних рівнів є справедливим і прийнятним для їхніх політичних сил та що вони хотіли б змінити.

Відповідаючи на ці питання, жоден з опитаних представників політичних партій на Волині не зазначив, що чинне законодавство є ідеальним чи, принаймні, прийнятним для політичної сили, яку вони представляють. Натомість, політики переважно говорили про те, що потрібно врегулювати усі існуючі закони про вибори, щоб не було розбіжностей трактування тих чи інших норм, а також необхідно передбачити механізми, які унеможливлять здійснення підкупу виборців та інших маніпуляцій під час виборів.

Павло Данильчук:

«Не скажу, що існуюче виборче законодавство є абсолютно прийнятним для нашої політичної сили, оскільки в ньому не передбачено механізму боротьби з виборчими технологіями, зокрема, з підкупом виборців. Оскільки саме ця технологія суттєво впливає на результат виборів, варто продумати механізм притягнення до відповідальності саме замовників і передбачити це у виборчому законодавстві».

Іван Мирка:

«Хотілося б, щоб влада була збалансована, щоб президент і парламент обиралися одночасно, щоб не було маніпуляцій на тих чи інших виборах. Тоді виборче законодавство буде для нас справедливим і прийнятним».

Сергій Чуріков:

«В нинішньому виборчому законодавстві обмеження часового періоду агітації є дискримінаційним. Якщо ми говоримо про місцеві чи інші вибори, виграють ті люди і партії, які мають більшу впізнаваність. Особливо це впливає на місцеву кампанію – найбільшу впізнаваність мають діючі мери, голови, депутати, чиновники, яких знають в обличчя. Якщо у тебе вкрай обмежена виборча кампанія, то дуже важко збільшити цю впізнаваність. В результаті діючі голови, як правило, виграють вибори, бо інші просто не мають часу на ефективну розкрутку. Тому, як мінімум, я би збільшив термін агітації».

Юлія Вусенко:

«Чинне виборче законодавство для нашої політичної сили є неприйнятним в багатьох аспектах. Вибори депутатів в мажоритарних округах ми не підтримуємо. Ми готові боротися за зміну нинішнього виборчого законодавства, але до чергових парламентських виборів Рада існуюче законодавство не змінить, дуже мало шансів. Такі закони можуть прийматися лише на початку депутатської каденції».

Ірина Чебелюк:

«Загалом, наше законодавство є дуже проблемним. Мало того, що у нас існує три різних закони «Про вибори Президента України», «Про вибори народних депутатів України» та «Про місцеві вибори», які різняться між собою. Є ще й мала підзаконних нормативних документів, які суперечать один одному. Наша політична сила прихильник того, щоб усі їх врегулювати».

Микола Федік:

«Представники Всеукраїнського об’єднання «Свобода» у Луцьку проводили заходи і долучалися до інших заходів на підтримку виборчої реформи, але, на жаль у вересні Верховна Рада цього не підтримала. Звичайно, той закон, який є, не дає можливості обрати парламент, який буде незалежним, коли депутати будуть незалежними від певних бізнес-структур, які вкладають в певні політичні партії кошти, і конкретних нардепів. Разом із тим, ми завжди спостерігаємо критичну масу бізнесу – скажімо, до цього призводить мажоритарна система. Інша проблема в тому, що у нас існують партії, які просто є політичними проектами під конкретні вибори і зникають після першої ж каденції. Потрібно передбачити у виборчому законодавстві жорсткі строки, скільки партія повинна активно функціонувати, щоб мати можливість брати участь у виборах».

Андрій Бокоч:

«Відповідаючи на це питання я б розділив: місцеві і парламентські вибори. Місцеве виборче законодавство треба змінювати. Зараз 2 чи 3 райони взагалі не мають своїх представників в обласній раді. Це обов’язково треба реформувати, є з десяток варіантів. Наш керівник партії, коли перебував на Волині, сказав, що є справді ряд законопроектів, які треба допрацювати, щоб у майбутньому представники всіх територій були у раді. Так само у міських радах. Наприклад, у Луцьку 13 округів не мають своїх представників у раді. Схожа ситуація і в інших містах. Друге – парламентські вибори. Впровадження відкритих списків у пропорційній складовій однозначно має позитивно вплинути на результат і якість парламенту».

Виборча система

Виборча система – це сукупність правил, принципів та процедур, прийнятих для встановлення результатів волевиявлення громадян та розподілу місць між кандидатами на виборні посади.

Відповідно до чинного в Україні законодавства:

1) вибори Президента України проводяться по єдиному загальнодержавному одномандатному виборчому округу, який включає в себе всю територію України та закордонний виборчий округ;
2) вибори народних депутатів проводяться у загальнодержавному окрузі, який включає в себе всю територію України і закордонний виборчий округ, та у 225 одномандатних округах;
3) вибори міського (міст, кількість виборців у яких дорівнює або є більшою ніж 90 тисяч) голови проводяться за мажоритарною системою абсолютної більшості в єдиному одномандатному виборчому окрузі;
4) вибори сільського, селищного, міського (міст, кількість виборців у яких є меншою ніж 90 тисяч) голови проводяться за мажоритарною системою відносної більшості в єдиному одномандатному виборчому окрузі;
5) вибори депутатів сільських, селищних рад проводяться за мажоритарною системою відносної більшості в одномандатних виборчих округах;
6) вибори старости проводяться за мажоритарною системою відносної більшості в єдиному одномандатному виборчому окрузі, до якого входить територія одного або декількох населених пунктів

Зважаючи на те, що вибори до рад різних рівнів, вибори президента та голів громад проводяться в Україні за різними виборчими системами, представники ОПОРИ запитали у керівників волинських осередків партій, наскільки існуючі виборчі системи є прийнятними для політичних партій і чи потрібно їх змінювати.

Переважна більшість опитаних представників партій наголошували на тому, що існуючі виборчі системи щодо виборів депутатів рад різних рівнів потрібно змінювати, запроваджуючи класичний варіант пропорційної виборчої системи з відкритими списками.

Павло Данильчук:

«Та виборча система, яка існує зараз, забезпечує проходження до рад олігархів та їх наближеного оточення. Молодим опозиційним політичним силам, як наша, за такої виборчої системи важко нав’язати чесну і справедливу боротьбу проти «грошових мішків», які «скуповують» голоси виборців. Якщо нічого не зміниться – вибори знову виграють олігархи, просто поділять між собою округи, а ми просто візьмемо участь у виборах як статисти».

Іван Мирка:

«Та виборча система, за якою проводяться місцеві вибори, є недосконалою. Парламентські вибори – теж систему потрібно змінювати. Якщо загалом говорити про виборчу систему – я за відкриті списки».

Сергій Чуріков: 

«Щодо виборчої системи – треба шукати такі механізми, які б максимально забезпечували волевиявлення виборців, обмежували підкуп або максимально його ускладнювали. Я думаю, що на місцевих виборах мають бути елементи не такої системи, де суміш партійних списків мажоритарки з партійним забарвленням, а мають бути дійсно відкриті списки, де більший округ і хоч кілька кандидатів з партії, які між собою конкуруватимуть. Але це теж не панацея – на праламентських виборах гарна ідея відкритих списків».

Юлія Вусенко:

«Найбільш прийнятною виборчою системою вважаємо ту, яка є зрозуміла виборцю. Це для мене існування кількох політичних сил, які є реально діючими, які мають своїх представників у більшій частині України. Бо подекуди є «мертві» політичні партії, які «оживають» перед виборами. Ми часто бачимо, що перед виборами починають з’являтися партії, про які уже давно всі забули, або про які взагалі не знають. Тому нормальна політична система, коли виборці розуміють, яка політична сила є діючою, зі своїм представництвом. А після цього потрібно говорити про те, щоб ми обирали представників, за яких політичні сили будуть нести відповідальність».

Ірина Чебелюк:

«Головна проблема існуючого виборчого законодавства криється не у виборчій системі, а в тому, що закони, які визначають вибори різних рівнів різняться між собою. Яку б виборчу систему в Україні не запровадили, вона не буде працювати, якщо не врегулювати усі закони та підзаконні акти. Саме тому депутати Луцької міської ради підготували проект рішення звернення до Верховної Ради України щодо прийняття Виборчого кодексу. Саме прийняття цього документа допоможе врегулювати проблемні моменти, з якими стикаються суб’єкти виборчого процесу під час проведення національних і місцевих виборів».

Микола Федік:

«Ми виступаємо за зміну виборчої системи. Наша партія бачить пропорційну систему з відкритими списками. Ключове завдання – прибрати «мажоритарку», яка сприяє підкупу виборців, приходу до влади людей, які не хочуть щось змінювати в цій державі, а тільки прагнуть примножувати свої статки, розвивати свій бізнес тощо. Тому однозначно виборча реформа має бути здійснена в контексті Закону України «Про вибори народних депутатів України». Щодо президентських виборів, закон, який є, не треба критично змінювати – можна говорити про деякі речі, які потрібно доповнити».

Андрій Бокоч:

«Наш депутат і керівник партії «Народний Фронт» на Волині завжди відстоює відкриті списки. Але є величезні сумніви, що виборча система зміниться до наступних виборів. Він то проголосує, він давав обіцянку своїм виборцям, але чи знайдеться 226 голосів в парламенті, щоб закон пройшов, маю великі сумніви».

Відповідальність за виборчі злочини

Громадянська мережа ОПОРА постійно наголошує на тому, що злочини проти виборчих прав громадян, як то підкуп, тиск на суб’єктів виборчого процесу, пошкодження майна кандидатів, незаконне фінансування агітації тощо, здійснюються навмисно, але замовники покладаються на недосконалість законодавства, що дозволяє уникнути відповідальності та покарання. І тільки посилення відповідальності за вчинення виборчих злочинів, реалістичність настання відповідальності та розуміння санкцій може зупинити порушників.

Представники ОПОРИ запитали керівників волинських осередків політичних партій, чи потрібно посилювати відповідальність за скоєння злочинів проти виборчих прав громадян в Україні. І переважна більшість опитаних відповіли ствердно.

Павло Данильчук:

«На мою думку, основна проблема полягає не в посиленні відповідальності за вчинення виборчих злочинів, а у роботі таких структур як МВС, суди та прокуратура, які неефективно працюють під час процесу розслідування цих злочинів. Тому варто звертати більше уваги не на посилення відповідальності, а на її реалізацію».

Іван Мирка:

«Щодо посилення відповідальності за виборчі злочини – перші кроки у цьому напрямку уже зроблені. Нинішнє законодавство уже передбачає досить жорстку відповідальність за виборчі злочини. Сфотографувати свій виборчий бюлетень – це уже злочин. І це суттєво ускладнює систему підкупу виборців. Не кожен виборець за 200 гривень готовий буде йти на злочин. Крім того, змінено правоохоронну систему. З’явилась нова поліція, яка працює більш якісно. Разом з тим, знаємо, що за скоєні виборчі злочини до відповідальності притягнені максимум виконавці, замовники – ні. Але так у всьому світі. Найважливіше, що ми рухаємось у правильному напрямку, все прийде з часом».

Сергій Чуріков:

«Покарання за скоєння виборчих злочинів однозначно має бути. Ми знаємо про факти підкупу виборців на виборах різних рівнів, про використання технології «чорного піару», про фальсифікації чи спроби фальсифікацій у день виборів. Але при цьому випадків притягнення до відповідальності винних осіб не так багато. І переважно це виконавці, а не замовники. Тому відповідальність потрібно посилювати».

Юлія Вусенко:

«Посилювати відповідальність за скоєння виборчих злочинів безперечно потрібно. Це стало б стримуючим механізмом».

Ірина Чебелюк:

«Відповідальність за вчинення виборчих злочинів потрібно посилювати. Існує проблема виявити і зафіксувати виборчий злочин. У нашій державі за певні виборчі злочини відповідальності не існує, особливо, коли неможливо встановити особу, яка вчинила той чи інший злочин. Це, зокрема, яскраво видно на прикладах поширення листівок з елементами «чорного піару». Неможливо встановити, хто їх надрукував і, відповідно, ці особи до відповідальності не притягаються. Те ж саме щодо підкупу виборців. В першу чергу, потрібно змінювати свідомість виборців».

Микола Федік:

«В принципі за виборчі злочини, які приводять до особливо негативних наслідків, відповідальність треба збільшувати, зокрема, за фальсифікацію і підкуп. Але знову ж таки: давайте спочатку винесемо вироки чи притягнемо до адміністративної відповідальності по тих фактах, які траплялися. В нас не проблема у відповідальності, а у виконанні закону. Тобто безпосередньо питання до роботи правоохоронних органів, які мають провести належне розслідування та подати матеріали до суду, а суд має винести відповідний вирок з приводу конкретного факту. Коли будуть вироки – будемо мати порядок щодо неможливості підкупу, фальсифікацій чи інших виборчих злочинів. Проблема у тому, що у нас просто не виконують той закон, який є, та не притягають винних до відповідальності».

Андрій Бокоч:

«Відповідальність за виборчі злочини обов’язково треба посилювати. Є буква закону і по ній треба жити, бо у нас часто є закон і шукають варіанти як його обійти. Якщо згадати навіть сенсорні кнопки, які планували у ВР, ми пам’ятаємо як «регіонали» до 2014 року показували, як мобілкою можна підштовхнути, щоб воно працювало. Але треба починати не тільки з низів, а й з верхів. Хто кнопкодавить, після третього виявленого випадку забрати мандат, наприклад. В цьому напрямку потрібно працювати обов’язково».