Клітина проти вірусу: битва за здоров’я

Ви стоїте в черзі у продуктовому магазині, коли раптом .. Ой! Хтось чхає на вас. Вірус застуди всмоктується у ваші легені та сідає на одну з клітин тканини, що їх вистилає. 

Кожна жива істота на планеті складається з клітин, – від найменших одноклітинних бактерій до гігантського синього кита та нас із вами. Кожна клітина нашого тіла оточена клітинною мембраною – щільним еластичним шаром жирів та білків, що оточує та захищає внутрішні компоненти. Вона напівпроникна, тобто дозволяє одним речовинам проходити туди й назад, а інші блокує. Клітинна мембрана покрита крихітними виступами – рецепторами. Усі вони виконують певні функції, наприклад, допомагають клітинам прилипати до сусідніх клітин, або зв’язувати поживні речовини, потрібні клітині.

Клітини тварин і рослин мають клітинні мембрани. От тільки рослинні клітини мають клітинну стінку, яка зроблена з жорсткої целюлози, що дає рослині її структуру. Вірус, який “чхнули” у ваші легені, – підлий. Прикидаючись другом, він приєднується до виступу на клітинній мембрані, і клітина пропускає його крізь мембрану всере́дину. Коли вірус проникає в клітину, вона розпізнає свою помилку. Ворог всередині!

На місце події прибувають спеціальні ферменти, що розділяють вірус на шматки. Потім вони направляють один зі шматочків назад через клітинну мембрану, де клітина показує його, щоб попередити сусідні клітини про загарбника. Суміжна клітина бачить попередження і негайно починає діяти. Їй потрібно створити антитіла – білки, які атакуватимуть та вб’ють віруса. Цей процес розпочинається в ядрі. Ядро містить нашу ДНК – план або інструкцію, що повідомляє клітинам, як зробити все, що потрібно для функціонування нашого організму.

Певна секція нашої ДНК містить інструкції, що показують нашим клітинам, як створювати антитіла. Ферменти в ядрі знаходять потрібну ділянку ДНК, тоді створюють копію цих інструкцій під назвою “матрична (або інформаційна) РНК”. Матрична РНК покидає ядро, щоб виконати його накази. РНК рухається до рибосоми. У людській клітині може бути більше 10 (десяти) мільйонів рибосом. Ними всипана стрічкоподібна структура, що називається “ендоплазматичний ретикулум”. Ця рибосома зчитує інструкції з ядра. Вона бере амінокислоти та з’єднує їх одна за одною, створюючи антитіло, що боротиметься з вірусом.

Але перш, ніж антитіло зможе зробити це, воно мусить залишити клітину. Воно прямує до комплексу Ґольджі. Тут антитіло упаковується, щоб дістатися за межі клітини. Охоплюючи його міхурем, зробленим з того ж матеріалу, що й клітинна мембрана, комплекс Ґольджі також дає антитілу вказівки, що повідомляють, як дістатися до клітинної оболонки.

Коли антитіло туди потрапляє, міхур, що оточує його зливається з клітинною мембраною. Клітина виштовхує антитіло, і воно вирушає на пошуки вірусу. Залишена оболонка буде розщеплена лізосомами клітини, а її шматки будуть використовуватися знову і знову. 

Звідки клітина бере енергію для усього цього? Це вже турбота мітохондрії. Для створення енергії мітохондрія використовує кисень. Це єдина причина, чому ми вдихаємо його. До кисню вона додає електрони з їжі, яку ми їмо, і робить молекули води. Цей процес також створює високоенергетичну молекулу, що називається АТФ, яку клітина використовує для живлення усіх своїх частин. Рослинні клітини створюють енергію по-іншому. У них є хлоропласт, що поєднують діоксид вуглецю та воду з енергією сонячного світла для того, щоб створити кисень та цукор – форму хімічної енергії. Усі частини клітини повинні працювати разом для того, щоб усе працювало безвідмовно. І всі клітини вашого тіла повинні працювати злАгоджено, щоб із вами все було в порядку. А клітин у вашому тілі дуже багато. За підрахунками вчених, їх приблизно 37 (тридцять сім) трильйонів.

Джерело