20 гривень, які варті багатьох «франклінів»

20 гривень, які варті багатьох «франклінів»

Люблю, коли приїздять на консультацію люди з глибоких сіл. Вони безхитрісні, говорять, хоч і соромлячись, але чесно. З ними легко, вони не приносять застарілі норми законів, і не сперечаються через їх зміст. 

Вони не просять «порішати» – вони просять допомогти.

Натруджені порепані руки, обвітрене, в передчасних зморшках обличчя, напуджена святкова хустка, з під якої виглядало посивіле волосся, зібране старими приколками, розгубленість – все вказувало на те, що поїздка в обласний центр для цієї жінки рідкість. Вона нічого не знає про «насіровські суди», про здичавілих від жаги до влади політиків, які вже розпочали достроково виборчі перегони , про битви в соцмережах «обраних» з «неугодними»…

Просто з цікавості питаю:
– А голосувати за кого будете? Весною ж вибори Президента. — дивлюсь знітилась.
Мужчина, який прийшов з нею (як згодом виявилось, вона попросилась до односельця в машину), скориставшись паузою, вигукнув:
– Казав сільський голова, що буде голосувати тільки за Франкліна… 
Жіночка, не зрозумівши про кого мова, тихенько сказала:
– Та я й не знала, що вибори весною? Аби війна вже та скінчилась і землю не відібрали …
Своє враження про людину я склав, а тому припинив діймати жінку, лише зауважив:
– Знаю як ви клято працюєте на своїй землі, знаю, що у вас вихідні збігаються з релігійними святами і то не завше, але ви все одно щаслива людина, ніби з іншої планети… 
З’ясувалось, що вона хотіла задати мені лише одне питання. Коли дійшли до суті, то очі в неї стали вологими:
Чи можуть посадити до в’язниці сина, який не зміг прибути до військового комісаріату? Повірте, він не спеціально втік. Одружитись зібрався. Поїхав, щоб на добудову хати заробити. Бере сироту, сватів немає, мусимо самі. А там, в Польщі, таку «бум агу» підписав – не може приїхати до кінця січня, інакше штраф великий. Син навіть телефонував звідтам у військомат і пообіцяв, що по приїзду – відразу з’явиться, але його й слухати не захотіли, сказали -посадять..
– А скільки років йому і чи піде весною?
В жінки змінився погляд. З сумирної овечки вона перетворилась на впевнену вовчицю.
– Йому скоро 19… Що значить не піде? В мене ще дві доньки є. Їхні чоловіки обоє мобілізовані були в 2014 році. Один досі воює, другий – контужений, дзвони чує постійно, він і направив до вас. Сказав передати привіт. Може пригадуєте його? Як повернулись зі сходу, ви йому у Володимирі-Волинському на листочку писали рапорт на лікування, бо він погано чув, кров йшла з вуха. Ото ті двоє йому і заборонили достроково кидати роботу, хоча він вже білета купив …

Мою візитку вона сховала в гаманець, поряд з численими фотографіями рідних. Я не стримався, і дав слово, що її сина ніхто не покарає, навіть штрафом.

Людина, яка не знає про «всесильного франкліна» не може обманювати, подумав я, коли вона повернулась вже з коридору і перехрестила мене … А на столі під паперами я знайшов пожмакану і вогку від спітнілих рук двадцятигривневу купюру…