Як професіонали тариф рахували, або громадські слухання: ДУБЛЬ 2

Як професіонали тариф рахували, або громадські слухання: ДУБЛЬ 2

На днях вдруге за місяць побував на громадських слуханнях щодо доцільності підняття вартості проїзду. Оскільки, як виявилось, писати у мене виходить дещо краще, ніж говорити, напишу про це невеличке оповідання…

Історична подія обласного масштабу – вперше за роки незалежності такий захід відбувався саме з ініціативи громадян. Попередньо було зібрано більше п’яти сотень підписів у підтримку і здавалось, що ці слухання мають усі шанси стати справді громадськими. Однак, на жаль, питання вартості проїзду значно більше турбувало маршрутників, аніж рядових лучан. Організаційний комітет перевізників спрацював значно злагодженіше та ефективніше, ніж організатори заходу, внаслідок чого зал заповнили переважно водії маршруток та їхні близькі, обліплені наклейками, з транспарантами в руках. Попри проведення слухань у Палаці культури, проходили вони все ж не надто культурно.

З перших же виступів закрутилася стара платівка. Відчуття дежавю не покидало ні на хвилину. Чиновники почали «обґрунтовувати»… Ці обґрунтують що завгодно. Робота у них така – обґрунтовувати. Скажу більше : це ледь не єдине, що вони вміють робити більш-менш професійно. Тут у них очевидна перевага – вони тебе переконують, нехай і непереконливо, однак тобі їх не переконати жодними аргументами. Типовий діалог з чиновником звучить наступним чином: у відповідь на питання: «Скільки буде 3+2?» він тобі відповідає: «У нас наказ…», або ж: «Нам надали саме такі дані». І щонайголовніше – брешуть, ну просто філігранно, навіть не моргнувши, легко, вправно і невимушено. При чому той наказ він не читав, а якщо й читав – то не зрозумів. Перефразувавши анекдот про представників усім відомої національності: «Як дізнатись, що чиновник бреше? – У нього губи шевеляться».

Цього разу я знав, що мені нададуть дароване Луцькою Конституцією слово… Очікував на 5 хв., а надали цілих 10, однак, щоб висвітлити усі аспекти даної проблеми та розповісти усе, що хотілося, не вистачило б, напевне, й півгодини. За порадою організаторів я побудував свій виступ дещо не так, як планував собі сам, про що потім пошкодував, переконавшись, що в подібному форматі обговорювати конкретні розрахунки просто неможливо. Відсутність досвіду такого рівня публічних виступів, та ще й за суворим регламентом не дали мені змоги викласти навіть ту кількість інформації, на яку відведеного мені часу було цілком достатньо. Тому змушений тепер махати кулаками після бою тут.) Навіть якби я стріляв блискавками слів, як Гітлер, а не шамкав пересохлим язиком у не менш пересохлому роті (хоч би склянку з водою для виступаючих передбачили), переконливості моїм словам це не надало б, оскільки переконувати було нікого. Проте, хоча б вдалось двічі зловити на брехні двох заступників міського голови.)

Спершу пана Григоренка, який стверджував, що антимонопольний комітет погодив проект рішення виконкому в той час, як погоджено було вказаний проект лише в частині дотримання порядку формування тарифу – в листі антимонопольного комітету це навіть виділено жирним шрифтом. Взагалі, обґрунтовувати – це не єдине, що бюрократи уміють робити добре. Вони, напевне, десь додатково проходять підготовчі курси по створенню неоднозначних формулювань, до яких і причепитись з якої сторони незрозуміло. От ніби й погодили, але водночас в частині дотримання порядку. Візьму на себе роль перекладача з чиновницької на людську – вони просто підтвердили, що розрахунки тарифів виконано за необхідною методикою, однак жодного слова як про правильність самих розрахунків (можливо хтось допустився технічної помилки чи банальної опечатки), так і про достовірність використаних у них даних.

За Григоренком (задля справедливості слід зазначити, що Григоренко не зовсім збрехав, а лише сказав «напівправду», хоча і заперечував повну) на відвертій брехні був спійманий Яковлєв. Він стверджував, що в розрахунках тарифів абсолютно не врахована амортизаційна складова в той час, як роздруковані розрахунки міської ради, які роздавали при реєстрації, свідчать про протилежне (див. Фото 3, 4). Хоча, можливо, професіонал Яковлєв не відрізняє амортизацію технічних засобів від амортизації основних засобів загального призначення.

До речі, згадані роздруківки – це перша публікація, якщо так можна назвати роздачу їх від сили двом сотням лучан, сотня з яких – представники перевізників, обіцяних паном Григоренком ще на минулих громадських слуханнях розрахунків міськради. На відміну від моїх дилетантських таблиць, таблиці міськради просто-таки випромінюють професіоналізм, тому в подальшому вважаю доцільнішим розглядати саме їх.

Порівняння будемо вже «традиційно» проводити на основі маршруту №12. «Дванадцятка» – єдиний маршрут із перевіреним пасажиропотоком, на якому тариф перетнув позначку 4 грн. Зовсім трохи не дотягнула 22-ка – 3.92 грн. (за даними міськради), однак на даному маршруті у обсягу перевезених пасажирів професіонально не враховано дітей. Можливо, діти там їздять безкоштовно – я не в курсі. Усі без виключення маршрути, розрахунковий тариф на яких перевищує 3.55 грн., не були обстежені, або були перевірені абияк ще за часів царя Гороха.

«Опубліковані» розрахунки міської ради, на відміну від моїх дилетантських, не містять жодних згадок про норми витрат матеріалів, їх закупівельну вартість, тощо, тому при аналізі нам знадобляться також дані, опубліковані мною раніше. Вважаю доцільним нагадати, що текстова частина містить лише опис графічної, тому не лінуйтесь – переглядайте таблиці.

Отже, 12-ка… Цього разу почнемо «з кінця» – з пасажиропотоку. Міська рада, обстеживши пасажиропотік на маршруті №12, приводить значення – 238.57 тис.пас./рік, що на 22% більше від вказаних перевізником даних. Однак, ці дані також занижені. У відповідь на інформаційний запит працівниками міської ради було надано інформацію, що свідчить про невиконання необхідного обсягу обстеження із невказаних причин (див Фото 5). Простіше кажучи, із, скажімо, 10-ти запланованих рейсів було обстежено близько 8-ми, у той час як собівартість перевезень обчислювалася із врахуванням пробігу на 10-ти рейсах. Чому «скажімо» та «близько»? Насправді на маршруті №12 на семи автобусах було обстежено 90 рейсів – 45 оборотних, якщо врахувати, що один оборотний рейс включає у себе рейси у прямому та зворотному напрямках. Загальна кількість перевезених пасажирів склала: 4017 пасажирів, у т.ч. 361 дитина. Пільговики, як бачите, у розрахунку взагалі не фігурують, тому вимагати з міського бюджету якусь компенсацію за їх перевезення – взагалі нахабство. Вказані числа відрізняються від даних працівників міськради, оскільки останніми не було враховано дані облікових карток №№ 105, 106, 159 та 160 обліковців Соколюк та Дордюк (перепрошую за можливі неточності у прізвищах), автобус яких, як вказано у картках, «зламався» під обід, однак більше трьох сотень пасажирів перевезти все ж встиг. Оскільки плановий обсяг обстеження проведено не було, обчислювати на основі цих даних середньодобову кількість пасажирів просто некоректно. Замість неї слід використовувати середньорейсову, а середньодобову – обчислювати як добуток середньорейсової на кількість рейсів, що враховувалась при підрахунку річного пробігу автобуса. З даними аналізу облікових карток пасажиропотоку можна ознайомитись у опублікованій мною раніше статті. Отже, обсяг пасажиропотоку занижується не лише перевізниками, а й міськрадою. Додатково нагадаю, що кількість пасажирів у моєму розрахунку зменшена на 15%, що еквівалентно зниженню кількості пасажирів в усі вихідні та святкові дні, а також у літній період на 30%, про що ледь не в один голос кричать водії. Також слід пам’ятати, що дата проведення обстеження на даному маршруті припадала на період зимових канікул студентів ЛНТУ, які складають значну частину пасажиропотоку. Перевізники, в свою чергу, вказують на необхідність цілорічного моніторингу, однак я ніде не зустрічав такої законодавчо закріпленої вимоги. Буду вдячним за посилання на конкретний пункт конкретного документу.

Рухаємось далі… Кількість рейсів у своїх розрахунках професіонали з міськради галантно замовчали, однак із оцінки значення пробігу випливає число 10. Із аналізу витрат на паливо слідує, що працівники міськради або із абсолютно незрозумілих причин підвищили до 20.1 л/100км норми споживання палива, замість 19.14 л/100км, вказаних перевізниками у своїх розрахунках на маршрути №№ 1, 2, 10, 12, 22, 31, 47, або, що імовірніше, професійно обманули людей, вказавши у розрахунку вартість 20 грн./л, а насправді використавши 21 грн./л. Як бачимо, міськрада не розраховує тариф, а підганяє його під потрібне значення. Питання лише: «Кому потрібне?». Ми ж враховуємо практично роздрібну вартість палива у 20 грн/л.

Тепер зануримось у бездонну бочку з мастильними матеріалами. Працівниками міськради вслід за перевізниками було використано так звані тимчасові нормативи споживання мастил, передбачені наказом Мінтрансу №43, у якому, до речі, даних для автобуса «Богдан А092» просто немає. Професіонали не лише не сподвиглись надіслати запит на завод-виробник, який знаходиться не так вже й далеко, а й полінувались прочитати навіть примітки до пункту з даними нормативами, згідно з якими дані значення можна приймати лише за умови документального підтвердження відповідно до рекомендацій заводу виробника (див. Фото 6). Отже, прийнято було 2.8 л моторної оливи на 100 л пального – як для старого Ікаруса, що в перерахунку становить 5,36 л/1000км. Разом з тим у витратах на ТО1, яке проводиться кожні 5 000 км, також врахована заміна масла – ще 10 л. Тобто, «Богдан» на тисячу кілометрів за даними перевізників, підтвердженими професіоналами міської ради, споживає небагато-немало – майже 7,5 л моторної оливи. Що ж рекомендує завод-виробник? А рекомендує він заміну мастила об’ємом 10,5 л раз на 10 000 км. Аналогічну періодичність мені підтвердив водій маршрутки на попередніх громадський слуханнях. Ще літр додається при заміні мастильного фільтра. Про споживання олив двигуном в процесі експлуатації офіційних даних не знайшов, однак для кількарічного «Богдана А092», працюючого на міських перевезеннях, зі слів його власника – це орієнтовно 2 л між замінами мастила. Для середньостатистичного автобуса цей показник можна збільшити нехай удвічі. Тобто, на 1000 км витрати мастила становлять близько півтора літра – різниця майже п’ятикратна! Задля справедливості слід зазначити, що не усі перевізники так нахабно завищують витрати. Наприклад, у своєму розрахунку тарифу на маршрути №№ 31 та 47 підприємці вказали значно реальніші нормативи – 0.8 л моторного мастила на 100 л палива (див. Фото 7). Ними ми й скористаємось у подальшому. Закупівельні ціни на мастильні матеріали, звісно ж, також завищені. Доказом того є надані перевізником працівникам міськради розрахункові документи, у яких зазначено, скажімо, придбання 24-х 800-грамових пляшок гальмівної рідини замість 20-літрової каністри. Аналогічно й з трансмісійними та іншими оливами. Однак, ми скористаємось їхніми значенням. Про шини, акумуляторні батареї та маніпуляції з витратами на них мова йшла у попередній статті.

Оскільки водії маршруток мою «доброту» не оцінили, зарплату ми їм встановимо на рівні, передбаченому працівниками міськради.

Витрати на амортизацію, які ніяк не міг помітити пан Яковлєв, залишаємо на врахованому міськрадою рівні, а витрати на ТО і ремонт все ж переглянемо. Норматив витрат матеріалів та запчастин як на ТО1, так і на ТО2 за даними перевізника становить 1063.66 грн. (див. Фото 8); професіонали з міськради скористались у своїх розрахунках цим же значенням. Дані витрати включають у себе 10 л моторного мастила вартістю 61.76 грн./л, 2 паливні фільтри вартістю по 49 грн. кожен, мастильний та повітряний фільтри вартістю 149 грн. та 157 грн. відповідно та кілограм Літолу вартістю 42.06 грн.. Витрати моторної оливи нами уже враховані у мастильних матеріалах, і двічі їх враховувати, як це зробили чиновники, ми не будемо. Мастильні фільтри міняються кожні 10 000 км, а паливний та повітряний – іноді і рідше, тому витрати на них зменшуємо удвічі. Кілограм Літолу великодушно не половинимо, щоб у перевізників не злиплося.) В результаті отримуємо 244 грн. на одне ТО. Їх на даному маршруті планується 25 на рік. Норми витрат запчастин на кілометр пробігу приймаємо такими, які вказав перевізник – йому видніше. У підсумку отримуємо майже у півтора рази нижчі витрати – близько 27 тис. грн..

Решту витрат приймаємо на рівні вказаних міською радою, включаючи 10% рентабельність, за яку так бідкався Яковлєв. Щодо рентабельності додатково зазначу: на маршруті №2, який обслуговується цим же перевізником, згідно з даними міськради рентабельність навіть при тарифі 3грн. та сучасних цінах на паливо, мастила, шини та запчастини сягає 44,5%!

Отже, підбивши підсумки, отримуємо тариф 3.49 грн. І це на найдорожчому маршруті! На решті тариф заледве перевищує 3 грн. Вимоги підвищення вартості проїзду до 4 грн. абсолютно необґрунтовані, однак і старий тариф також не відповідає сучасним реаліям.

Оскільки я повністю підтримую абсолютно справедливу вимогу водіїв – встановити економічно обґрунтований тариф, я пропоную все ж підвищити вартість проїзду до 3.50 грн., однак не за рахунок підвищення рентабельності, а передбачивши у договорах із перевізниками обов’язковість встановлення систем електронного обліку пасажиропотоку та заклавши у планову собівартість перевезень необхідні для цього кошти.Це насправді порівняно незначні суми… Ціна валідатора за даними Хмельницької міської ради становить 13 тис. грн.. Звісно ж, система складається не з одного валідатора, однак вона потрібна одна на усіх. Заклавши у витрати майже вдвічі більшу суму – 25 тис. грн. на один автобус, що становить менше 4% собівартості перевезень на маршруті №2, за рік можна обладнати усі маршрутки системою електронного обліку пасажирів. За рахунок одного зниження рентабельності на маршруті №2 із 44.5% до 10% можна обладнати валідаторами 9 автобусів.

Звісно ж, такий сценарій абсолютно неприйнятний для перевізників, які, як чорт ладану, бояться прозорості, однак це єдиний шанс раз і назавжди розрубати цей Гордіїв вузол і створити справді європейську транспортну систему у нашому місті.

P.S.: До виконаних мною розрахунків за весь час я отримав лише одне конструктивне зауваження – від Яковлєва про рентабельність. Професіонали, не соромтесь! У будь-якій зручній для вас формі ткніть носом аматора-дилетанта у його помилки – ви ж це так любите.)

Коментарі

коментарів


Коментування вимкнене.