Висока культура, як маленька дівчинка, потребує підтримки, – Кшиштоф Савіцкі

В дев’яте у Луцьку відбувся фестиваль «JAZ BEZ», який цього року зібрав велику кількість глядачів. З 9 по 11 грудня лучани та гості міста мали можливість слухати джаз у виконанні музикантів з Польщі, України, США, Канади, Німеччини, Бельгії, Молдови, Куби, Японії, Норвегії та Люксембургу. Про враження від проведеного заходу та про складнощі розвитку високої культури в Україні журналіст «Громадського. Волинь» Дмитро Безвербний поспілкувався з співорганізатором «JAZ BEZ 2016», консулом Генерального консульства Республіки Польща у Луцьку Кшиштофом Савіцкі.

Перше питання до вас, можливо, трохи загальне. Цьогорічний фестиваль уже відбувся і можна підбити попередні підсумки. Чим ви, як організатор, задоволені, а чим ні?

– Я задоволений логістикою. Знаєте, Луцьк – це місто парадоксів. Коли на наші концерти був безкоштовний вхід, то була заповнена половина залу. В цьому році, коли ми зробили платний вхід, то за три – чотири дні до фестивалю були куплені всі квитки. Також я радий, що нас підтримують наші партнери, радий, що є реальна підтримка місцевої влади. Була безкоштовна апаратура, безкоштовний зал з обласної ради і ми за це усім щиросердечно дякуємо. У транспортних питаннях нам допомагали з «Kromberg & Schubert». Завдяки підприємству «Modern Expo» нам вдалося забезпечити проживання учасників в готелі. Все це великі гроші. Хоча, в цілому, в Україні нема механізму підтримки культури з боку бізнесу. Може у Києві, можливо у Львові з цим краще, але в Луцьку не дуже. Скажу ще, що «JAZZ BEZZ 2016» відбувся під патронатом посла Польщі в Україні Яна Пєкло та посла України в Польщі Андрія Дещиці. Я вже не пам’ятаю чия то була ідея. Може це ініціатива директора «Дзиги» Маркіяна Іванчишина, а можливо й Андрія Дещиці. Точно скажу, що наш посол Ян Пєкло був дуже радий, коли йому запропонували патронат, бо це дуже добре, що є така симетрична підтримка

А які враження у музикантів від фестивалю?

– Музиканти казали, що серед усіх міст, де відбувався «JAZ BEZZ 2016», найкраща акустика саме в Луцьку, в Театрі ляльок. Також у нас була професійна, якісна апаратура з Волинської філармонії. Все це має колосальне значення. Також музиканти дякували всім офіційно і неофіційно за файний прийом. Вони раді, що ми з консульства опікуємося ними, що постійно є волонтери. Вони приїхали з різних країн. Більшість з них, перший раз були у Луцьку, а частина в загалі перший раз в Україні. Також музиканти казали, що була дуже файна атмосфера в залі. Вони ж по-своєму відчувають, те що відбувається.

Я звернув увагу, що цього року взагалі не було музикантів з Луцька. Чому?

– Склалася така ситуація, що Олег Баковський виїхав до Польщі і немає кому згуртувати луцьких джазових музикантів, вокалістів. Ніхто зі мною не зв’язувався, а я ж не буду шукати їх. Хай самі зроблять щось для міста, для фестивалю. Але було багато українців у різних гуртах, поляків також було чи мало.

До речі, неодноразово чув від музикантів та відвідувачів фестивалю, що ось такі спільні українсько-польські заходи – це не тільки культурна подія, а й хороший спосіб налагодження співпраці та згладжування гострих кутів у наших відносинах.

– Так воно і є. Джазові музиканти часто кажуть, що там, де є джаз, там – рівні тротуари, там посмішка в людей, там менше бійки, а більше розмови. Хоча, можливо в цьому році було багато складної музики, але ж ми не кажемо, що кожен має це слухати. Ми даємо альтернативу кітчу та попсі. Ми хочемо запропонувати людям простір смаку та високої культури. Також важливо, що на наші джазові фестивалі приходять українці та поляки, родини, друзі, щоб просто поспілкуватися, щоб просто побути разом.

На мою думку, в Україні постійно намагаються проводити реформи в економічній, політичній, правоохоронній, соціальній сферах, але завжди забувають про підтримку актуальної високої культури. Таке відчуття, що влада просто не розуміє важливості реформи культури і що без неї не відбудуться ментальні зміни в свідомості українців. І, власне, якою має бути ця підтримка? Чи можливо просто не треба заважати митцям і дати їм свободу творчості за наявності певних державних коштів?

– Коли ми виходили з комунізму і перестала існувати цензура, то думали, що настане щасливе життя і у нас буде все. Буде свобода слова, свобода творчості, але ж цього не достатньо. Я всім кажу, що висока культура, як маленька дівчинка, донька. Вона думає, що вже доросла, що все знає, але батьки мають обов’язок підтримувати її. Делікатно, без патерналізму. Я переконаний, що держава мусить підтримувати високу культуру, бо попса і так знайде своїх спонсорів. Так само і ми, як консульство, державна установа, не змогли б нічого зробити без допомоги волонтерів та наших партнерів. Теоретично, можна було б зробити, як на Заході. Замовити якусь фірму та заплатити гроші, щоб її працівники організували концерт чи виставку, але ж ми робимо все самі, разом з українцями. Це називається публічна дипломатія. Бо українці та поляки, які живуть в Луцьку не тільки глядачі на наших заходах, вони також їх учасники. Я вже шість років тут працюю і знаю людей із різних середовищ без яких важко було б щось зробити. Взагалі б не було фестивалю «JAZZ BEZZ», якби не було Маркіяна Іващишина з Львова, якби не було Віктора Грисюка, якби не було волонтерів, якби не було «Дзиги». Тому, це дуже важлива справа, щоб ми разом брали активну участь в житті нашої спільноти.

Фото Кшиштофа Савіцкі

Коментарі

коментарів


Коментування вимкнене.