Суд на захист «Цуманської пущі»: суддя закрив провадження у справі й порадив позивачу звернутися до Луцького міськрайонного суду

Суд на захист «Цуманської пущі»: суддя закрив провадження у справі й порадив позивачу звернутися до Луцького міськрайонного суду

У понеділок, 31 липня, відбулося судове засідання щодо скасування рішень Волинської обласної ради, якими вона віддала тисячі гектарів лісових масивів двом мисливським організаціям. Позивач, активіст «Народного контролю» Михайло Шелеп вимагав, аби ці рішення були анульованими, адже вбачав порушення Закону під час їх прийняття.

Журналісти «Громадське.Волинь» вели онлайн-трансляцію з залу засідань.

Нагадаємо, що у квітні 2017 року депутати Волинської обласної ради віддали в оренду на 25 років 4 тисячі 838 гектарів лісу громадській організації «Товариство мисливців і рибалок «Горинь»» та 12 тисяч і 61 гектар громадській організації «Товариство мисливців та рибалок «Легіон»». Це 57 лісових кварталів Берестянського та 65 кварталів Холоневицького лісництв Державного підприємства «Цуманське лісове господарство». В обидвох випадках депутати віддали під мисливські угіддя й заповідні території місцевого та державного значення.

Ці рішення викликали хвилю обурення, адже до цих територій, які стали мисливськими угіддями, входить і половина території Ківерцівського національного природного парку «Цуманська пуща».

Згодом активісти Громадського руху «Народний контроль» Михайло Шелеп, Павло Данильчук і Олег Бондарук, а також журналісти Анатолій Котлюк, Марія Доманська та Дмитро Безвербний звернулися до Волинського окружного адмінсуду щодо неправомірності прийняття даних рішень. А саме – порушення процедури прийняття. Втім, після ухвали суду щодо вимоги стягнути з кожного співпозивача судовий збір, вони вирішили зменшити кількість позивачів до одного – Михайла Шелепа.

У позові йшлося, що Волинська обласна рада порушила свій Регламент та Закон України «Про доступ до публічної інформації». Так, орган влади повинен був оприлюднити проекти даних рішень мінімум за 20 днів до сесії ради. Сам же орган самоврядування у відповіді на запит позивача повідомив, що проект рішення був оприлюднений за 10 днів. Це ж у суді й визнав начальник відділу з питань юридичного забезпечення діяльності виконавчого комітету обласної ради Сергій Хитрик. А позивач Шелеп натомість заявив, що має сумніви й щодо оприлюднення проектів рішень і за 10 днів. Мовляв, знає, що журналісти стежили за ситуацією і мають скрін-шоти, де видно, що оприлюднення проектів рішень було набагато пізніше.

Основна мотивація позову полягає у тому що, з порушенням норм законодавства зацікавлені особи були позбавлені права вчасно відреагувати на дані проекти рішень, адже мова йде про тисячі гектарів землі. Сергій Хитрик у свою чергу заявив, що дані рішення проходили по скороченій процедурі, адже наступав сесійний день. Натомість, позивач Шелеп задався питанням, а чому питання не перенесли на розгляд не прийдешньої сесії, а наступної, аби дотриматися Закону. Адже така практика в облраді є, коли питання розглядають ледь не через два місяці після подання до органу самоврядування.

Напередодні засідання суддя Волинського окружного адмінсуду Віктор Мачульський  з власної ініціативи ухвалив приєднати також до справи у якості третьої сторони представників мисливських організацій, яким власне і надані в оренду землі. На суд з’явився представник громадської організації  Товариство мисливців та рибалок «Легіон» Ігор Кардаш (зліва) та голова громадської організації «Товариство мисливців та рибалок «Горинь» Юрій Шевчук (посередині). Обидва були небагатослівні і від дачі коментарів журналістам відмовлялися. Тільки заявили, що вважають рішення облради законними.

Михайло Шелеп клопотав у судді приєднати як третю сторону у справі також і представників «Цуманської пущі, адже мова йде й про землі парку. Суддя Мачульський відмовив у цьому позивачу. Самостійно долучитися до справи забажав і депутат Волинської облради Сергій Слабенко. Суддя відмовив і йому. Опісля суддя запропонував сторонам судового спору прийняти його клопотання про закриття провадження у справі. Мотивував він це тим, що Верховний суд України приймав уже рішення у аналогічній справі і адмінсуд зобов’язаний приймати такі ж рішення. Усі відповідачі прийняли позицію «на розгляд суду», позивач Шелеп був проти такого ходу справи, адже вважає, що та справа не є ідентичною нинішній і закривати провадження є неприйнятним. Все ж після недовгих роздумів суддя ухвалив таки закрити провадження у справі, а позивачу звернутися до суду місцевої юрисдикції (Луцького міськрайонного суду) за місцем прописки, адже мовляв, такий судовий спір мають розглядати там.