Децентралізація на Волині: до і після

Реформа місцевого самоврядування в Україні одна з найважливіших на шляху до поліпшення якості життя і економічного зростання. «Децентралізація – це ліки для українського суспільства», – каже заступник голови Волинської ОДА Сергій Кошарук. Люди повинні брати активну участь у житті громади. І саме реформа місцевого самоврядування допоможе їм цього навчитися. Один з перших етапів – це добровільне об’єднання населених пунктів у великі територіальні громади.

На Волині станом на травень 2017 року створено 20 об’єднаних територіальних громад. Це непоганий показник в Україні. Наприклад, у Київській області їх всього 2, Закарпатській – 5, Львівській – 25. Спільна риса – з містами обласного значення і райцентрами ніхто об’єднуватись не поспішає. Чим відлякує сільських мешканців «шлюб» зі, здавалося б, заможнішим і більш розвинутим містом?

У селі Топільне, що на Волині, селяни остерігаються, що у них заберуть землю, за документами доведеться їздити до центру громади – міста Рожище, школу і ФАП закриють,  сільську раду скоротять. Про це вони розповіли журналісту «Громадське.Волинь». Підтримує ці настрої і сільський голова Руслан Присяжнюк. Він розповідає, що пропозицію об’єднатися з районним центром на громадських обговореннях у селі не підтримали.

«У нас була пропозиція від Рожищенської міської ради. Ми зібрали обговорення селян, які відмовилися об’єднуватися з містом Рожище. Проголосувало 79 проти і тільки 5 за. На даний час пропозицій більш немає. У нас село вже сформоване, люди прекрасно знають, що таке життя… Поки сам не зробиш, ніхто тобі нічого не принесе. Люди зараз скептично до цього ставляться. От підем ми туди і хто буде за нас дбати? За наші дороги, за наші кладовища?…Ота громада, яка буде центром? Вона буде процвітати. А що будемо ми з цього мати?», – міркує Топільненський сільський голова.

Окрім того, топільненці мають і свої меркантильні інтереси й далі залишатися селом, – каже Руслан Присяжнюк. Сільський голова впевнений, що на сільського мешканця виділяється більше дотацій, ніж на міського і так буде й надалі. А заклади районного рівня, не залежно від того на чиєму балансі вони будуть після об’єднання, повинні надавати послуги усім мешканцям району, адже у свій час будувались за кошти і зусиллями топільненців у тому числі.

Загалом, мешканці цього села, як їхні лідери думки, не визначились щодо майбутнього об’єднання. Кажуть, їм добре так, як є.

«Якщо говорити про самодостатність, то треба подивитися у бюджет. Скільки та чи інша сільрада має надходжень і скільки коштів вона має на оплату праці голови, секретаря ради і тд. Як правило, їм навіть на це не вистачає і їх дофінансовують з району. При тому що в них ще є садочок, школа, амбулаторія… Вони і за це не відповідають, це все на районному бюджеті», – ззначає експерт з питань вровадження реформи місцевого самоврядування Анатолій Пархом’юк.

Він також наголошує, що небажання змін призводить до гальмування реформи. Зокрема, сільські голови, які бояться втратити посаду, оперують певними міфами. «Один з них – це те, що після об’єднання з містом у людей заберуть землю. Пожвавити реформу міг би закон, який би надав можливість громадам розпоряджатися землями поза населеними пунктами.

Міста обласного значення не ініціюють об’єднання, бо у 2016-ому отримали ті ж самі переваги, які зараз отримують громади, – каже Анатолій Пархом’юк. Йдеться, зокрема, про податок з доходів фізичних осіб, 60% якого лишається у бюджеті. То навіщо ж міському голові ризикувати і йти на перевибори?».

А як живуть там, де не побоялися і повірили у реформу? Голобська об’єднана територіальна громада створена у 2015 році. До її складу увійшло 19 населених пунктів. Якщо до об’єднання їхній сукупний бюджет сягав 2 мільйонів 700 тисяч, то зараз він зріс до майже 8 мільйонів.

«Змінилося дуже багато. 2016 рік ми прожили в статусі об’єднаної громади. На початках було дуже складно. Тому, що окрім делегованих коштів, на наші плечі лягло набагато більше повноважень. Ми в 2016 році реалізували більше проектів, ніж за всі попередні роки разом взяті. Я селищним головою був до того і зараз обраний. Радісно, що фінансовий ресурс пішов в нашу громаду. Вдалося реалізувати ряд таких проектів, проектно-кошторисна документація на які була виготовлена в 2011 – 2013 роках. Вдалося освоїти кошти, які нам держава виділила на розвиток інфраструктури. Це 5 мільйонів», – розповідає голова Голобської об’єднаної громади Сергій Гарбарук.

«Більшість представників нашої ланки (сільських голів, – авт.) думає, що від цього князівства його «відшиють». А ми об’єдналися і нічого такого не сталося.  Наш бюджет Новомосирськoї сільської до об’єднання був 380 тисяч гровень, а  після об’єднання ми змогли відремонтувати будинок культури, який з 80-го року ніхто не ремонтував і витратили на це 900 тисяч. Народ задоволений. До цього часу ми не мали таких коштів. Ми робили то ямковий ремонт, то вуличне освітлення. На населений пункт протяжністю 3,5 кілометри світилося всього 10 лампочок, бо на більше грошей не було. Ми побачили зовсім інше життя. Нема чого переживати, що ви залишитесь за бортом і не будете керувати. Ми сьогодні підзвітні не перед об’єднаним головою, а перед тією громадою, де ми залишилися  старостами», – каже виконуючий обов’язки Новомосирівського старости Олександр Вісин.

Найцікавіше, що коли звертаєшся до голобців на вулиці з питанням, як змінилося життя в громаді після об’єднання, то найчастіше чуєш у відповідь не про кращі умови, а про те, що люди стали більш активні і згуртовані.

Як показує загальноєвропейська практика, процес децентралізації є досить складним, а моделі роботи місцевого самоврядування в різних країнах можуть кардинально відрізнятися. Проте міжнародні організації зацікавлені у розробці та встановленні загальноєвропейських стандартів у цій галузі. Грамотно розроблені і успішно реалізовані програми реформ децентралізації ведуть до активізації політичного процесу, дозволяють більш раціонально використовувати бюджетні кошти та покращувати якість надання державних послуг, призводять до демократизації суспільства шляхом залучення громадян до прийняття рішень і підвищенню довіри населення до органів державної влади.

В Україні опираються на досвід європейських країн, де такі реформи вже відбулися. Зокрема, йдеться про сусідню Польщу. Те, що у нас називається об’єднанням у громади, там відбулося у 90-х роках минулого століття. Воно не було добровільним щодо формату. Тобто рішення приймалися на рівні держави, а не населенням. Так, на початку дев’яностих в країні кількість воєводств (областей) було зменшено з 49 до 16. Як наслідок, у Польщі змінився розподіл повноважень між центральними і самоврядними органами влади, була скасована монополія адміністрації, також був скорочений держапарат і зменшена витратна частина.

Експерти кажуть, що прийняття змін до Конституції України в частині децентралізації влади і євроінтеграція України стоять в одній площині. І якщо зараз Україна не скористається шансом втілити децентралізацію влади, то наступна така нагода в неї з’явиться не швидше, ніж за 20 років.

Автор – Оксана Петрук

Коментарі

коментарів


Коментування вимкнене.