«Чоловік з білою тростиною»: життя наперекір негараздам

Історія незрячого лучанина, яка мотивує

Світ, який нас оточує, дивує виром подій, кольорами, різноманітністю предметів та явищ… І якщо для більшості – це звичні речі, з якими вони зустрічаються кожного дня, то є люди, які з тих чи інших причин, не можуть цього бачити.

Відповідно до статистики Світової організації охорони здоров’я, 285 мільйонів людей у всьому світі мають порушення зору: 39 мільйонів – незрячі, 246 млн. мають значну ступінь зниження зору. В Україні точної офіційної статистики щодо кількості людей з порушеннями зору нема. За неофіційними даними – це приблизно 100 тисяч людей, на Волині – близько 2 тисяч, а в Луцьку понад 500.

Лучанин Віталій Ткачук не з чуток знає про проблеми незрячих. У чоловіка вроджена атрофія зорового нерва. Щодня йому доводиться долати багато перепон, про які більшість навіть не задумуються – від тотальної недоступності інфраструктури населених пунктів до людської зверхності. По при все, чоловік не розчаровується в житті і, більше того, намагається допомогти іншим.

«Середню та вищу освіту я здобував у Львові і мав колись мрію там лишитися жити. Проте, слава Богу, що вона не здійснилася. Львів, особливо у 90-ті роки вважався таким собі центром доступності для незрячих, а в Луцьку роботи було непочатий край! Я радий, що повернувся сюди і можу допомагати своїм землякам», – розповідає Віталій.

Повернувшись до рідного міста, Віталій працював в обласній філії Українського товариства сліпих (УТОС), але згадки про цей період у нього не найкращі. Чоловік розповідає: «Ще коли я вчився у школі-інтернаті, нам в голову вбивали, що ми крім УТОСу нікому не потрібні. По-суті, ця організація – це гетто. Людина постійно живе в даному середовищі і нічого іншого не бачить. Більше того, у неї виховується думка, що соромно бути незрячим і тільки в цьому середовищі тебе зрозуміють і сприймуть. Я це знаю не з чуток, бо й сам частково почав у це вірити».

Не витримавши гнітючої атмосфери та радянських способів керівництва у цій організації, Віталій йде з волинського УТОСУ. Він зізнається, що в той період почував себе депресивно та недовіряв людям, але доля звела його з однодумцями, які значно вплинули на подальше життя Віталія…

Проблема, яка об’єднує

Проблема, яка об’єднує

З 2009 року наш герой почав брати активну участь в діяльності громадської організації незрячих «Генерація успішної дії», яка ставить собі за мету захищати права та допомагати в самореалізації людей з вадами зору.

«Завжди кажу, що багато чого мені вдається зробити завдяки Божій допомозі та підтримці друзів. От так і тоді, якщо б не мій колега, громадський активіст Богдан Мойса й інші однодумці, то хто зна, щоб зі мною було. Вони допомогли мені повірити у власні сили та постійно заохочували до роботи у «Генерації успішної дії». Згодом, саме Богдан запропонував мені очолити її обласний осередок і добре, що я погодився. Разом з нашою командою ми реалізували багато важливих ініціатив і не збираємося зупинятися на досягнутому»,  – розповідає Віталій.

Богдан Мойса, експерт Української Гельсінської спілки з прав людини

На запитання, які проекти реалізовані обласним осередком «Генерації успішної дії» є найважливішими, Віталій відповідає, що всі. І дійсно, кожна їх ініціатива по-своєму важлива, адже так чи інакше спрямована на вирішення реальних проблем незрячих та на задоволення їх нагальних потреб.

Так, в їх доробку: організація таборів активного відпочинку для незрячої молоді; проведення «квесту» для місцевих посадовців, які мали можливість пройтися вулицями Луцька із зав’язаними очима, щоб краще зрозуміти потреби незрячих; постановка різдвяного вертепу та виступи з ним задля збору коштів на потреби незрячих дітей; реалізація проекту з працевлаштування людей з інвалідністю; організація служби супроводу для людей з вадами зору; проведення курсів з комп’ютерної грамотності для незрячих та користування смартфонами, тощо.

Також, важливим напрямком роботи Віталія Ткачука та його колег є реалізація проектів, які покликані зробити інфраструктуру міста доступнішою для незрячих. «В Луцьку багато що зроблено у цьому напрямку, але половинчасто. Громадський транспорт у нас озвучений, але не повністю. В багатьох маршрутках оповіщення немає, а якщо і є, то дуже тихо. Також у нас є світлофори із звуковими маячками, але часто ці прилади ламаються, а ремонтуються довго. Є у місті й тактильна плитка, тобто спеціальне дорожнє покриття, але її дуже мало. Чи є у приміщеннях органів влади відповідні маячки, які допомагають нам краще орієнтуватися? Є, але часто їх вимикають», – зазначає Віталій.

 

На його думку, основною причиною такої «половинчастої доступності», є халатне ставлення до своїх обов’язків чиновників середньої ланки. Адже, керівництво міської ради дає відповідні вказівки, але їх підлеглі часто виконують свої обов’язки недобросовісно. Нині, команда «Генерації успішної дії» планує проводити системні перевірки щодо доступності інфраструктури для незрячих, з надію, що це допоможе вирішити наявні проблеми у цій сфері.

Згадуючи про успішний досвід роботи Віталія та його колег, варто також розповісти й про ініціативу, яка стала відома не лише на Волині, а й в Україні. Мова йде про створення першої в Україні недержавної друкарні для незрячих «BRAILLE STUDIO».

Свого часу, в Республіканському будинку звукозапису і друку УТОС ми видавали молитовник, але зіткнулися з проблемою, що ця книга розпадалася та була зроблена на неякісному папері. Тому, у мене та однодумців виникла ідея самим друкувати книжки. Проте крім ідеї у нас не було нічого, а обладнання, яке для цього потрібно, дороговартісне

Віталій Ткачук Віталій Ткачук, очільник громадської організації «Генерація успішної дії»

Проте, завдяки допомозі меценатів Тетяни Єремеєвої, Петра Пилипюка, Володимира Цибульського, благодійного фонду «Волинь2014», Луцькій міські раді потрібні кошти були зібрані та придбано необхідну техніку. Таким чином, у березні 2017 року «BRAILLE STUDIO» почала свою роботу.

Завдяки зібраним коштам було придбано принтер, але Віталій зазначає, що він не розрахований на друк великої кількості літератури. «Хоч ця техніка й не передбачена для масового друку, але ми на ній робимо дива. Хай у нас друкуються невеликі тиражі книг, проте для початку й цього достатньо. Зверну увагу, що друк у нас відбувається на якісному папері і ми робимо це все прозоро», –  розповідає Ткачук.

Олександр Мельник, член команди BRAILLE STUDIO

За час роботи «BRAILLE STUDIO» уже було надруковано 5 книг, газету «Сім’я і дім» та меню для луцьких закладів харчування. Віталій та його колеги кажуть, що на їх продукцію є запит не лише на Волині, а у інших областях України. Тому, у їх планах друк словників, художніх книжок, періодики та закупити принтер, який друкуватиме в промислових цілях.

Команда «BRAILLE STUDIO»


Віталій Ткачук – координатор проекту «BRAILLE STUDIO»


Юлія Сачук – координатор «BRAILLE STUDIO»


Анна Серпутько – редактор «BRAILLE STUDIO»


Олександр Мельник – друкар «BRAILLE STUDIO»


Пошук роботи – важлива проблема українських незрячих

Пошук роботи – важлива проблема українських незрячих

Окрім громадської діяльності Віталій Ткачук працює вчителем історії та християнської етики в Крупівському навчально-реабілітаційному центрі для дітей з вадами зору.

«Я, як потрапив на цю роботу, то думав, що довго не працюватиму. Перші місяці мені було важко. Треба було писати конспекти, викладати і, я думав, що то не моє, але я помилився! Ця робота мені допомагає соціалізуватися і відчути себе дотичним до важливої справи виховання», – розповідає чоловік.

Водночас, за словами Віталія і його колег громадських активістів, проблема працевлаштування для незрячих в Україні є дуже актуальною. Першою причиною є людські стереотипи. Насправді, люди з вадами зору можуть робити багато різної роботи. Наприклад, користуватися Інтернетом та читати, писати тексти. Проте багато роботодавців ставляться до цього насторожено і їх «часто потрібно переконувати, що ти не верблюд».

Юлія Сачук, захисниця прав людей з інвалідністю

З іншої сторони, цій проблемі сприяють й самі незрячі. Дехто просто опускає руки і у своїй зневірі шукають для себе пільг, преференцій та бояться конкурувати. Багато незрячих не вміють читати шрифтом Брайля і не через те, що немає де навчитися, а тому, що на їх думку – це не потрібно. Тому, ще раз звертаю увагу, що проблема ця двояка і її потрібно змінювати теж з двох сторін

Віталій Ткачук Віталій Ткачук, очільник громадської організації «Генерація успішної дії»

Джерело віри та життєвої мотивації

Джерело віри та життєвої мотивації

Коли у Віталія запитують, де він бере віру та натхнення для своєї роботи, громадської діяльності та повсякденного життя, чоловік з посмішкою відповідає, що все це завдяки Божій допомозі та підтримці друзів.

«Мені часто кажуть: «Віталій, який ви молодець», але я всім кажу, що ж то не тільки моя заслуга. Я радий, що у нас в «Генерації успішної дії» є дружня, організована команда, бо без всього цього не було б у нас результату. Крім того, ми всі інструменти в руках Божих: якщо нам дано якісь здібності, можливості, то ми просто зобов’язані їх використати. А ще, я радий, що наші ініціативи допомагають людям, тому буду продовжувати іти цим шляхом далі».

Автор – Дмитро Безвербний,

фото Романа Невестенко-Домбровського та

з Faceboook-сторінки Віталія Ткачука